Надія КИР’ЯН
Фото автора
У Національному музеї українського декоративного мистецтва відбулася виставка “Традиції українського коцарства” заслуженого майстра народної творчості Олександри Прокопенко та “Дерев’яний козацький посуд” Миколи Мальковського.
Національний музей українського декоративного мистецтва завжди з радістю надає приміщення майстрам, які відроджують, розвивають і продовжують народні традиції, про що свідчить і ця презентація.
Олександра Прокопенко, лауреат премій ім. Данила Щербаківського та Петра Верни, заслужений майстер народної творчості України представила коцарство, традиційний вид мистецтва, яке нині майже зникло. Колись воно було поширене в Україні, особливо на Слобожанщині й Наддніпрянщині. Славилися коцарством Луганщина та Харківщина, де працювала величезна кількість майстрів, які продукували десятки тисяч коців. Зокрема в Харкові в середині ХІХ століття було вироблено 25 тисяч коців, навіть одна з вулиць дістала назву Коцарська.
Коц — тип килима, який відрізняється від звичайного довшим ворсом. Коцами застеляли лави й підлоги, вкривали ліжка, робили попони для коней, їх вішали на стіни тощо. Цю техніку призабули. Олександра Степанівна одна з небагатьох, хто її освоює, представляє це мистецтво на виставках України й за її межами, професійно втілює й розвиває кращі традиції коцарства: його образотворчу й колористичну мову, орнаментику й композиційну будову.
Мисткиня народилася 1937 року на Харківщині. Закінчила Львівське училище ужиткового мистецтва та Московський технологічний інститут за спеціальністю “художній текстиль”. Володіє всіма техніками ткацтва, килимарства й вишивки. Нині мешкає в селі Літки на Київщині.
Майстриню привітали земляки-педагоги, розповіли, що у шкільному етнографічному музеї багато зразків робіт Олександри Степанівни та школярів — її учнів. Вона довго вела у школі гурток килимарства, постійно допомагає школярам і педагогам практичними порадами, консультує. Багато дітей захоплені її творчістю, вона виховала в селі послідовників. Пані Олександра відгукується на всі пропозиції музею, часто веде майстер-класи, тренінги, залучає до народного мистецтва юних.
Микола Мальковський за фахом інженер, але вже понад 20 років працює в галузі дереворізьблення. Ремеслу навчався самостійно в Києві, Полтаві, вивчаючи спеціальну літературу та відвідуючи музеї. Займається різьбленням традиційного для південно-східної частини України козацького посуду (козацькі, чумацькі, дитячі, жіночі ложки), декорує натуральне дерево (тополю, шовковицю та ін.), його приємну текстуру, натуральний колір. Використовує традиційні елементи орнаментів, солярні знаки.
— Якщо уважно придивитися до різьблення пана Миколи, — зазначив представник Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогові, — там побачимо елементи орнаментів із затоплених сіл Подніпров’я, він представник цієї культури. У нашому музеї вже два роки існує програма вивчення етнографії, зокрема кераміки, різьблення, ткацтва 6 тисяч затоплених сіл. Ми організовуємо експедиції, хочемо влітку зробити виставку “Етнографія затоплених сіл”, збираємо експонати. Творчість Миколи Мальковського допомагає глибше пізнати цю тему.
