19 березня в Римі відбулася інтронізація 266-го Папи Франциска, який 13 березня став очільником Ватикану і Католицької церкви. Новий понтифік — Кардинал Буенос-Айреса, латиноамериканець Хорхе Марія Бергольо обрав папське ім’я Франциск – на честь святого Франциска Ассізького, захисника бідних, яких не бракує серед 1,2 млрд католиків світу. Простота життя, скромність і стриманість, прихильність до
ідеї соціальної справедливості – таким знають єпископа-ординарія Бергольо католики східного обряду в Аргентині.
Колишній глава Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир Гузар каже, що Папа Франциск має “сентиментальне прив’язання до українців” і буде добрим пастирем для українських греко-католиків. До речі, одним із духовних учителів Папи Франциска був український священик Степан Чміль в Аргентині. Також новообраний Папа Римський має приязні стосунки з нинішнім главою УГКЦ Святославом Шевчуком і цілком можливо, що з часом приїде з візитом в Україну. Із цього приводу ми взяли коментар у отця Ігоря Яціва і поцікавилися, яке майбутнє чекає УГКЦ із новим Папою Франциском.
— Чи зможе глава УГКЦ Святослав Шевчук поглибити й закріпити доброзичливе ставлення Папи Франциска до українців?
— Папа Франциск невипадково має сентименти щодо України й українців. Ще у юнацькі роки він пізнавав нашу церкву в особі Степана Чміля, який був для нього духовним наставником, поглибив ці знання, коли був архієпископом у Буенос-Айресі і відповідав за східні католицькі церкви Аргентини. Тож святійший отець позитивно ставиться до України й українців. Наразі найосновніше дати більше інформації, показати, якою є УГКЦ, якою є Україна. Блаженнійший Святослав зараз більше, ніж раніше, коли був єпископом в Аргентині, знає, якою є наша Церква, тому що він є і її главою, і багато свого часу присвячує відвідинам окремих єпархій у різних частинах світу. Відвідуючи окремі єпархії, екзархати в Європі, Північній Америці, Південній Америці, його знання, якою є УГКЦ, тільки поглиблюються. При зустрічі зі Святійшим отцем він може висвітлити більше конкретних потреб і ситуацій. І Святійший отець краще розумітиме, якою є УГКЦ зокрема і Україна як держава загалом.
— Чи реальним є вирішення питання надання УГКЦ статусу патріархату?
— Питання визнання патріаршої гідності УГКЦ було, є і буде реальним. Патріархат УГКЦ — не самоціль, а природний процес. Східна церква має природний процес росту, який увінчується патріаршою гідністю. УГКЦ також здійснює цей процес росту постійно й поступово. Зокрема торік проголосили про створення трьох нових митрополій в Івано-Франківську, Тернополі й Львові. А цьогоріч Бенедикт XVI благословив піднесення двох екзархатів у Великобританії і Франції до рівня єпархій, а також надав юрисдикцію нашому єпископу з Аргентини на інші країни Латинської Америки (Уругвай, Парагвай, Чилі), де проживають українці — греко-католики. Усе це — елементи будови патріаршої Церкви, її розвитку, удосконалення і більшої структуризації. Тож процес зростання Церкви постійний та безперервний. Тому вирішення цього питання залежатиме від того, наскільки дозрілою є сама УГКЦ і наскільки зовнішні церковно-політичні впливи відіграватимуть свою роль. Це цілком може реалізуватися за часу понтифікату Папи Франциска.
— Що дасть для українських вірних греко-католиків і України надання УГКЦ статусу патріархату?
— Патріарша гідність приносить також більші можливості для Церкви. Церква зможе ще краще функціонувати і діяти. Наприклад, у питанні збереження внутрішньої єдності Церкви, адже УГКЦ є сьогодні глобальною, її вірні присутні на всіх континентах, у багатьох країнах. Митрополія УГКЦ є в Канаді, США, єпархії — у Західній Європі, Латинській Америці, Австралії. Це глобальний вимір Церкви. Один із елементів, який би сприяв збереженню внутрішньої єдності, — це патріарший рівень нашої Церкви. Тобто йдеться про ще кращі можливості для більшого розвитку і зростання Церкви.
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
