З його ім’ям Знайомтеся — спеціалізована школа № 76 м. Києва

100_2574
Людмила Рубан знайомить з експозицією музею

— Людмило Євгеніївно, Микільська Борщагівка — порівняно новий житловий масив. 76-та школа — його ровесниця?
— Уперше в Києві школа під таким номером з’явилася ще 1918 року — тоді це була школа робітничої молоді на Трухановому острові. Саме від цього часу ми ведемо своє літочислення. Потім це була початкова школа, семирічна, а з 1971 року школа № 76 стала середньою загальноосвітньою і відсвяткувала своє новосілля в новозбудованому приміщенні в тоді ще малозаселеному районі Микільської Борщагівки. Упродовж свого існування школа завжди була українськомовною.
2003 року розпочалася добудова нових і реконструкція старих корпусів школи, адже в усі попередні роки навчальний заклад через велику кількість учнів працював у дві зміни. Після завершення будівництва на околиці Києва з’явилося оновлене сучасне приміщення навчального закладу з п’яти корпусів, а отже, — значно покращились умови для навчально-виховного процесу.
— Школа — сьогодні. Схарактеризуйте її, аби наші читачі зрозуміли, яким є сучасний столичний загальноосвітній навчальний заклад.
— Нині у школі навчається 1120 учнів, працює потужний педагогічний колектив. Навчальний заклад має 33 класні кімнати, 19 навчальних кабінетів. Серед них — 3 комп’ютерні класи, сучасні кабінети фізики, хімії, біології, тир, кілька добре обладнаних кабінетів української мови та літератури, інші. Початкова школа розміщена у відокремленому корпусі.
У школі є актовий зал на 640 місць, їдальня на 360 місць, басейн, швейна майстерня та кабінет кулінарії, слюсарна та столярна майстерні з сучасним обладнанням, клас хореографії, два великих спортивних зали — ігровий та гімнастичний, кабінет учнівського самоврядування, бібліотечний і медичний комплекси. На базі навчального закладу також відкрито 25-ту дитячо-юнацьку спортивну школу з профільними напрямами — художня гімнастика, плавання, міні-футбол.
— Школа носить ім’я видатного українського письменника Олеся Гончара. Що пов’язує її з генієм українського слова?
— 2005 року школа № 76 отримала статус спеціалізованої з поглибленим вивченням української мови та літератури, хоча в нинішніх умовах в Україні кожна школа повинна бути з поглибленим вивченням рідної мови. Після цього почали міркувати, чиє ім’я вона носитиме? І дійшли думки, що Олеся Гончара. Можливо, тому, що всі ми, вчителі, любимо Гончара, добре знаємо його творчість, також я свого часу була присутня на зустрічах з Олесем Гончарем. А й справді, хто ще так самовіддано захищав українську мову, хто ще присвятив життя її утвердженню та процвітанню, як не Олесь Гончар? Тож після нашого клопотання у серпні 2007 року школі присвоїли ім’я всесвітньо відомого українського письменника і видатного громадського діяча. А 1 квітня 2008 року до 90-річчя з дня народження     О. Т. Гончара було створено і відкрито шкільний музей. Його створили переважно силами вчителів кафедри української мови, хоча допомагали й інші педагоги, батьки. Ми дуже пишаємося тим, що нам удалося здійснити — ім’ям, музеєм, хоча як спеціалізований заклад тільки набираємо обертів.
На екскурсію до музею запросила його керівник, заступник директора з навчально-виховної роботи Людмила Йосипівна РУБАН.
— Експозиція музею складається з кількох стендів. На першому відображено дитячі роки майбутнього письменника, далі — журналістська діяльність, родичі, роки навчання в Харківському університеті, які перериває Друга Світова війна. Наступний стенд відображає бойовий шлях Гончара, його автобіографічний роман “Людина і зброя”. Маємо для ілюстрації війни шафу з книгами про ці лихоліття, речі тих часів, які, звісно, Гончару не належали, але є експонатами музею. Наступні два стенди розповідають про його громадсько-політичну діяльність. Далі — стенд про його громадянський чин — відстоювання рідної мови як державної, її права на вільний розвиток. Потім — про літературну творчість: “Гончар — письменник справжній”. Це слова Юрія Яновського. Усі назви в нашому музеї — це цитати з творів Олеся Гончара, окрім цього одного. Тут представлено перелік його творів, зразки видань. Окремо, для зосередження уваги дітей, маємо стенд, присвячений роману “Собор”. У музеї є копії з рукописів О. Гончара, зберігаються листи, надіслані до школи, музею. Наступний стенд присвячений його родині, славним нащадкам. Ми товаришуємо з Валентиною Данилівною, дружиною Олеся Терентійовича, яка багато унікальних експонатів подарувала до нашого музею, онукою Лесею, її чоловіком Русланом Найдою, який безкоштовно виготовив барельєф Олеся Гончара, встановлений тут. Останній стенд розповідає про вшанування пам’яті письменника. Маємо бібліотечку досліджень про нього, інформацію про лауреатів премій імені Олеся Гончара — державної, українсько-німецької та шкільної. До речі, шкільну премію імені Олеся Гончара встановлено в чотирьох номінаціях: “До чого торкнешся словом — всюди з’являється краса” (за кращу творчу учнівську роботу), “За активну громадську позицію”, “Берегиня соборів дитячих душ” (учителю чи класному керівникові), “Ростити людину — це радість” (батькам за виховання дитини). Її лауреатами стали вже 18 учнів, 6 учителів, 6 батьків.
Десятикласниця Оксана Люти — двічі лауреат шкільної премії ім. О. Гончара у номінації “За активну громадську позицію”, найкращий екскурсовод музею. Вона — переможець міського етапу конкурсу екскурсоводів шкільних музеїв м. Києва 2012 р., нагороджена Дипломом Академії наук України.
Серед почесних гостей музею і школи Валентина Данилівна Гончар — дружина письменника та інші члени його родини, а також відомі люди — письменники, діячі культури, які знали О. Гончара, досліджували і продовжують досліджувати його творчість: Яків Оксюта, упорядник літературного доробку Олеся Терентійовича, Андрій Мельничук — завідувач відділу інформації газети “Сільські вісті”, який зробив останні прижиттєві фото О. Гончара, Валентина Іршенко — член правління Всеукраїнського фонду відтворення пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, яка дуже прихильно до нас ставиться, ми маємо, зокрема, кілька подарунків від Фонду. Також лауреати Державної та Українсько-німецької премії імені О. Гончара Дмитро Дроздовський, Інна Сироїд, Катерина Міщук, член Спілки кінематографістів України Надія Орлова, внук І. Я. Франка Роланд Франко, Ярема Гоян — директор видавництва “Веселка”, у якому перевидано та надруковано чимало творів О. Гончара, поети: Юрій Логвиненко, Віталій Іващенко, Віктор Женченко, Іван Донич, Микола Сом, Ніна Гнатюк, Андрій Демиденко, Євген Сверстюк — публіцист і громадський діяч… Усіх і не перелічити.
У музеї постійно відбуваються уроки літератури й позакласного читання, оглядові й тематичні екскурсії для учнів школи № 76, батьків, гостей, вихованців дитячих садочків, учнів інших шкіл, міські семінари учителів українознавства та класних керівників м. Києва з питань використання музейної педагогіки, літературно-мистецькі свята. До дня народження О. Гончара відбувається щорічний літературний конкурс на кращий учнівський твір (літературний етюд, твір-роздум у художньому стилі, твір-роздум у публіцистичному стилі), “Фестиваль заходів до дня народження О. Гончара” для учнів 1—11 класів, написання учнями наукових робіт за творами О. Гончара, а також їхній захист на конкурсах МАН “Дослідник” та “Учень року школи № 76”.

Спілкувався Євген БУКЕТ,
фото автора

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment