Пісня соборній державі

Лариса КАЛЬНИЦЬКА,
м. Київ

Шевченківський лауреат Олесь Лупій, який цими днями відзначає 75річчя, може пишатися своїм творчим набутком, адже він досяг успіху в багатьох жанрах — поезії, прозі, драматургії, публіцистиці, за його сценаріями поставлені художні фільми, його романи і повісті часто перевидавалися, а радіовиставу “Кохана київського князя”, записану ще 1982 року, і нині з цікавістю слухають. Талант Олеся Лупія багатогранний, і про це вже не раз писали критики і літературознавці. А нині хочемо поділитися думками про одну з провідних тем у творчості письменника — про патріотизм. Глибинний зміст цього слова Олесь Лупій зрозумів ще у дитячому віці, в 40х роках минулого століття на Львівщині, де тривала боротьба вояків із тоталітарною сталінською системою. До їхньої хати часто навідувалися повстанці, серед яких був і батьків брат Михайло Лупій — політвиховник сотні ЕМА “Кармелюк”, якого невдовзі вбили енкаведисти. Від повстанців почув заборонені пісні й поезії. Ще тоді зрозумів, що радянська влада найбільше ненавидить усе українське: мову, літературу, культуру, церкву, традиції, тобто все те, чим відрізнялися українці від інших народів і чим могли пишатися. Хто осмілювався захищати українське, ставав їхнім ворогом. Саме за ту вірність національним традиціям та підтримку УПА родину Василя Лупія і ще двадцять чотири родини із села Нова Кам’янка на Львівщині вивезли до Сибіру.
Ще глибше О. Лупій пізнав зміст слова “патріотизм” під час навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка, де знайшов вірних друзів: студентів, молодих літераторів, — уродженців центральних і східних областей, і невдовзі переконався, що всі вони в душі переживають за долю України і прийшли не просто навчатися, а щоб збагатити рідну мову, літературу й культуру.
Олесь Лупій із покоління шістдесятників. Працюючи тоді в газетах “Молодь України і “Літературна Україна”, він об’їздив майже всю Україну, познайомився в областях з багатьма молодими літераторами й митцями, писав про них статті й нариси, які не дуже подобалися комуністичним ідеологам. Урешті після публікації статті “Собори душ людських” про роман Олеся Гончара його звільнили з роботи в “Літературній Україні”, але він не занепав духом і став ще активніше працювати в літературі. Майже щороку зпід його пера з’являлися книги. Їх об’єднувала тема патріотизму. Як слушно відзначив у своїй статті “Франковою дорогою” Орест Сливинський: “Абсолютно все тематичноестетичне зацікавлення Олеся Лупія зводиться до того осердя, яке іменується одним словом — Україна”. Першим висловився про патріотичні мотиви у творчості О. Лупія відомий польський письменник і перекладач, автор роману “Українські ночі” Єжи Єнджеєвич. У статті “Вічно молода Україна”, опублікованій 1964 року у варшавському тижневику “Наша культура”, він писав: “Привертає увагу лірична творчість Тараса Мельничука, Григорія Коваля, Людмили Скирди і Олеся Лупія. Всі вони б’ють по струнах піднесеного патріотизму, героїчної моралі, високих суспільних почуттів… А в Олеся Лупія знаходимо такі гарні слова:
Якому серцю Вітчизна найближча,
Те серце злетить найвище.
Про патріотичні мотиви писав у статті “Молоде жниво” Андрій Малишко: “Зі своїм іменем і краєм підводяться люди з поетичних рядків молодої поезії Лупія… Поет шанує історію свого народу, бо в ній пісня свободи проросла невольницькими плачами”.
У статті про поетичну творчість О. Лупія “Свідчення пшеничної стеблини” Дмитро Чередниченко пише: “Відрадно, що автор лишається вірним своїй темі, він оспівує красу людини, її духовну велич, творчі досягнення — все, що складає зміст всеосяжного поняття — Батьківщина”.
Привертають увагу і думки літературознавця О. Мишанича у його статті “Данилові стяги над Києвом”: “Історичні твори Олеся Лупія є здобутком української літератури останніх років, новим словом і рубежем у передчасно застарілій нашій історичній белетристиці. Письменник дав читачеві потрібні, актуальні, високохудожні твори, які поновому висвітлюють далекі сторінки історії, відроджують нашу високу духовність, утверджують державність, що має тисячолітню традицію”.
Думками про незалежність і розквіт рідного краю перейняті герої драматичних поем О. Лупія “Любов і лад”, “Володар Високого Замку”, “Гетьман і король”. Про Україну як соборну державу думають герої романів “Падіння давньої столиці”, “Лицарі помсти”, “Гетьманська булава”, “Милява”, “Грань”, “Нікому тебе не віддам”, “Чоловіки не відчувають болю”…
Не можна без хвилювання читати твори О. Лупія, присвячені героям УПА, поеми й балади “Сотня”, “Львівський легінь”, “Зелене весілля”, “Чекання”, “Героїня”, “Добра пам’ять”, “Звитяга”.
Давно привернули увагу читачів поезії “Батьківщина”, “Держава”, “Самостійна Україна”, “Що з тобою, моя Батьківщино”. Про це свідчать часті передруки їх у колективних збірниках та антологіях. Ці поезії промовляють емоційною, художньометафоричною мовою, спонукають до боротьби, до протесту.
Держава — це твоя любов
До краю, де ти народився,
Де Божий світ тобі відкрився,
Де щастя ти своє знайшов.
Віддай талант, своє уміння,
Забудь про сяєво клейнод, —
Лише служіння Україні
Нас об’єднає у народ, —
читаємо у вірші “Держава”. Приємно вражає оптимізм письменника, його віра у торжество національної ідеї, у світле майбутнє України як соборної держави.
Творчість Олеся Лупія привертає увагу і молодих літературознавців, свідченням чого є дипломні роботи випускників університетів і зокрема останні публікації аспірантів у наукових збірниках Луганського, Харківського та Запорізького університетів. Цікаве узагальнення робить аспірантка Луганського університету імені Т. Шевченка Анна Колеснікова у своєму дослідженні “Своєрідність інтерпретації образу Івана Виговського в повісті “Гетьманська булава” Олеся Лупія”: “Як зазначають дослідники, майже всі твори Олеся Лупія, прямо чи опосередковано відзначаються тенденцією до формування національнопатріотичної концепції. Таким чином, авторська інтерпретація образу Івана Виговського в повісті “Гетьманська булава” позначена бажанням виробити інтерес до пізнання власної історії у пересічного читача, відкрити імена справжніх українських патріотів”. Герої творів О. Лупія — творці й захисники своєї держави — Самостійної України, вони не мрійники, а реалісти і задля здійснення своєї мети готові віддати життя, вони знають, що про майбутнє України треба дбати щодня, щомиті.
Творчість Олеся Лупія — своєрідна історія України в художніх образах, це — пісня соборній державі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment