У рядках Шевченка не загроза, а порятунок!

Світлана ОРЕЛ,
м. Кіровоград

Шевченківські березневі дні резонували в Україні парадоксальною і дикою забороною школярці сільським головою на Черкащині читати вірш “Розрита могила” під час мітингу в день пам’яті поета. У Кіровограді теж сталася подібна подія. Напередодні дня народження Шевченка міська організація ВО “Свобода” розмістила сіті-лайти із цитатами Кобзаря. Була серед них і славнозвісна із “Заповіту”: “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Через тиждень у газеті обласної ради та облдержадміністрації “Народне слово”, яку редагує голова місцевого “Русского блока” Валентина Бажан, з’явилася колонка “Слово редактора”, де пані редакторка висловлює обурення — до чого, мовляв, закликає “Свобода”, і чию кров вона збирається пускати, чи не нацменшин, зокрема росіян?
Дискусія, яка розгорілася, породжує багато думок та асоціацій. Реакція Валентини Бажан стала для мене і неприємною, і несподіваною, і навіть шокуючою: як можна заперечувати, відкидати рядки генія, національного пророка? Але ж ці рядки поета — у книгах, у підручниках, їх десятиліттями вивчають діти у школі!
Чому ж і через століття ми пишемо ці рядки, знаємо їх і навіть так гостро реагуємо на них? Бо Шевченко писав ПРАВДУ, на той час іншого шляху визволення українців не було. Правда творить націю, і народ підняв своєю любов’ю і шаною і Шевченка, і його поезії на високий п’єдестал. І ці любов і шана випробувані і часом, і величезними злигоднями української нації, а ви, шановні пильнувальники, якщо живете серед цього народу, то поважайте святині його душі!
І Шевченко, і всі свідомі українці ненавиділи й ненавидять не росіян, а загарбницьку, агресивну політику Російської імперії. Шевченко своєю правдивою полум’яною поезією руйнував її основи. Ось чому його так ненавиділи і ненавидять послідовники цієї політики. Звідси і відомий сюжет Оренбурзького телебачення, за який російським колегам довелося вибачатися.
Багато розумних, творчих людей, які тонко відчувають літературу, поезію, знають усі злигодні, біль і втрати української мови та культури, залишаються чомусь абсолютно глухими до них. А найменші спроби захистити українське сприймають як напад на російське. Чому? Бо Російська імперія наскільки зуміла накинути свої стереотипи тим, хто був вихований в її культурі, що їм просто не під силу мислити інакше. Шевченкові рядки руйнують ці стереотипи, і вони підсвідомо відчувають неспокій.
Цей стереотип отруїв не лише етнічних росіян (серед них є багато вільних від нього!), а й безліч українців, які не можуть об’єднатися, аби здобутися на державну гідність, впевненість і добробут. Український чинник слабкий, і у цьому — найбільша загроза і для росіян, і для євреїв, і для греків, і для всіх, хто живе на цій землі. Бо доки він не стане сильним, її грабуватимуть, нищитимуть, зневажатимуть. Та мають вирости інші покоління, в яких ця отрута діятиме слабше. Шевченкове слово має стати для них еліксиром відродження. Тож у рядках Шевченка не загроза, а порятунок!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment