Анатолій Паламаренко: «Коли люди сміються, для мене насолода»

1 квітня у Національному музеї літератури України відзначали День гумору. Свято підготували Національна спілка письменників України та ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.

Надія КИР’ЯН
Фото автора

Класик гумору Остап Вишня писав: “Пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого тільки хочеш, аби я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, усміхнувся”. Саме про те, що гумор — справа серйозна, йшлося на святі.
Розпочала захід науковий співробітник музею Оксана Хлоп’яча: “Наша література як дзеркало відображає віхи непростої історії держави. Хоч як важко було українцям, вони завжди сміялися. На стендах перед вами виставлені “Енеїда” Котляревського, “Конотопська відьма” Квітки-Основ’яненка, лукаво усміхається з портрета Гоголь, день народження якого святкує сьогодні все прогресивне людство. У експозиції його “Вечори на хуторі біля Диканьки”, твори Степана Руданського, Остапа Вишні, Олександра Ковіньки, Степана Олійника та інших гумористів. І звичайно, нашого незабутнього Павла Глазового, пам’яті якого ми присвятили сьогоднішній захід. Він народився 1922 року, пройшов війну. В літературу увійшов завдяки своєму унікальному таланту. Його гумористичні твори постійно в репертуарі й відомих артистів, і аматорів, їх любить вся Україна”.
Про співпрацю з видатним майстром розповів народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Анатолій Паламаренко:
“У прекрасному залі серед прекрасних людей ми вшановуємо наших видатних гумористів, насамперед Миколу Васильовича Гоголя, який на весь світ прославив наше національне багатство: героїчне минуле, українські традиції. У моєму репертуарі — дві великі програми: “Вечори на хуторі…” і “Тарас Бульба”, з якими я їздив у найвіддаленіші куточки України і Росії. До речі, в Росії часто просили читати Гоголя українською мовою і я читав і українською, і мовою оригіналу”.
Прочитавши уривок із повісті “Тарас Бульба”, Анатолій Паламаренко розповів, що Павло Глазовий один із його найулюбленіших авторів, що його гуморески почав читати ще в дитинстві, з 1946 року. Після війни гумор допомагав виживати, школярів возили по селах з концертами. “Толя Паламаренко був головним сміхотворцем. Читав я тоді й Чехова, і Шолохова, Остапа Вишню та ін. Коли люди сміються, мають добрий настрій, для мене велика насолода. Зустрівся з Глазовим уже коли навчався в театральному інституті, на телебаченні. Він був дуже милою людиною, ми здружилися. Тоді царствував на гумористичному престолі наш незабутній Андрій Сова. У нього своя манера читання, у мене інша. Але головне — результат, щоб люди сміялися. Деякі речі Павло Прокопович написав із моєї подачі, я розповідав йому бувальщини, а він робив із них літературні твори (“Геніальний кум” та ін.)”
Тема української мови, “нових українців” у Глазового одна з провідних, нині звучить надзвичайно актуально, як цей уривок: “Діячі всіляких партій, члени й активісти,// Улаштовуйте конгреси і збирайте з’їзди,// Засідайте, викидайте гроші на наради,// Щоб пробитись, проштовхатись ліктями до влади. // В боротьбі за привілеї лізьте хоч на стіни,// Але втім не поминайте всує України.// Вас не буде й нас не стане в цім безладнім світі,// А Земля її нестиме по своїй орбіті.// Бо вона не знак на карті, а творіння Боже// І новою чи старою звать її не гоже.// Що для неї колотнеча ваша політична,// Ви тут гості тимчасові, Україна — вічна!”
Головний редактор журналу “Перець” Михайло Прудник повідомив, що 1 квітня — день народження цього журналу зі славними традиціями, якому нині виповнився 91 рік. У ньому працювали і Остап Вишня, і Павло Глазовий та інші відомі гумористи. Павло Глазовий заснував у журналі дуже гарну рубрику “Страшне перо не в гусака”, яка стала надзвичайно популярною. Рубрика була задумана не для того, щоб просто посміятися, а щоб показати, якою смішною може бути людина, яка погано знає і не любить рідну мову. Рубрика успішно функціонує й досі. Про різні курйозні випадки нам пишуть читачі. Наприклад, коли нещодавно під час негоди порвало електричні дроти, по місцевому радіо передали: “У понеділок буде підключеніє свєта, всім електрикам сидіть на дроті”. Або оголошення на базарі: “Яблука вітчизняні. Виробництво Польща”.
Учні київських шкіл залюбки декламували гуморески Павла Глазового, а письменники Анатолій Качан, Василь Василашко, Петро Осадчук, Вадим Скомаровський, Валентина Козак, Василь Довжик, Гриць Гайовий представили власні твори. Веселими народними піснями привітали учасників свята учні Шпитьківської музичної школи Києво-Святошинського району.
Відповідальний секретар ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Микола Нестерчук подарував артистам від товариства українські словники, Анатолій Качан від Миколаївського земляцтва — книжки переможців цьогорічного конкурсу, присвяченого гуморині.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment