Вдячні за бібліотеку газети

Ніна ГЕЙКО,
м. Стаханов Луганської обл.

Шановна редакціє! Хочу підтримати вашого дописувача Дмитра Лисенка з села Спаське Сосницького району Чернігівщини за його листа “Книжки з бібліотеки “СП” (газета від 28 лютого ц. р.). Щоразу, приїжджаючи до дітей у Київ, відвідую редакцію своєї газети “Слово Просвіти”, секретаріат Товариства “Просвіта”. Хочу подякувати за отримані від вас безцінні подарунки, які везу у Стаханов. Ось і  цього разу привезла 20 книжок, виданих “Просвітою”, за що щиро дякують усі наші просвітяни.
Листаю “Духовні обереги рідного краю”, на обкладинці портрет  Петра Тронька.  А він же мій земляк, із Харківщини, з  Богодухівського району, між його селом Заброди  і моїм Сінне всього 3 км. В уславленого краєзнавця і моєї родини багато спільного — вони всі страждали під час голоду. В моєму роду тоді померло 20 осіб, працьовитих Шевченків і Калініченків, вихідців із Черкащини.
Читаю публікацію Євгена Букета “На схилах Дніпра постане Каменяр”, знаходжу тут ім’я онука Каменяра Роланда Франка. І пригадала 1956 рік, коли, навчаючись у Харківському університеті, обрала для курсової роботи тему “Сучасники про Івана Франка”. Тоді ще не було книг на цю тему, підштовхнула ж мене до такої теми публікація в газеті “Літературна Україна” за квітень того року “Сучасники Каменяра розказують”. Виписала імена тих, хто розповідав про Франка, і написала їм листи з проханням розширити й надіслати мені свої спогади. Листи цих добрих людей зберігаю й сьогодні. Доцент Є. Давидяк розповів, як він ще учнем гімназії був присутній на суді, де звинувачували Франка як редактора часопису, і як мужньо тримався  письменник на цьому процесі. Надіслав два листи спогадів зовсім уже старенький Денис Лукіянович, який ще й запросив мене, “товаришку Ніну”, виступити в програмі київського телебачення. На жаль, “товаришка Ніна”, бідна студентка з сім’ї колгоспників, не змогла через брак коштів поїхати до Києва. А ось листівка від М. Яцківа, який підказує мені, де можна знайти його опубліковані спогади.
Лист від доцента зі Львова Якима Яреми, який пише: “Я на  30 років молодший письменника. Познайомився з Франком тільки у 1912 році, провів у його товаристві кілька  годин… Я говорив про те, який ідейно-виховний вплив мав Франко на нас, учнів Перемишльської гімназії, у 1896—1903 роках, зокрема, його “Каменярі”, “Вічний революціонер”.
За ту свою курсову роботу я отримала відмінну оцінку і рекомендацію розширити її до дипломної. Але для цього потрібно було поїздити Франковими місцями.
Та моя курсова на тому не закінчилася. 2006 року відзначали 150-річчя з дня народження Івана Франка. Матеріал про його онука Роланда додала  до тих згаданих листів і відіслала  в Харків, де він був опублікований у газеті “Слобідський край”.
А нині, завдяки публікації Євгена Букета, виходжу на прямий зв’язок з Роландом Тарасовичем Франком. Ми домовилися, що моя курсова завдовжки в 50 років закінчиться, коли цієї весни привезу цінні матеріали для  майбутнього музею Франка.
Хочу подякувати Євгенові Букету і всій редакції за таку бібліотеку і статті. Дещо про краєзнавство. 1951 року у нас у Стаханові (тоді Кадіївці) цілий місяць жив і лікувався у свого друга-хірурга Остап Вишня. Збирав матеріали для “Шахтарських усмішок”, ходив на полювання, виступав перед людьми, мав подарунки від шахтарів, фотографувався. Але чомусь ніде не згадують про цю сторінку життя письменника. А я маю фото тих часів, товаришувала з дружиною і донькою письменника. Ми разом задумували меморіальну дошку на честь письменника, вона вже встановлена. Хочеться поділитися й цими матеріалами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment