Київська партія з кількома невідомими, або Хто вкрав київські вибори?

dsc_6380
Фото Олександра Литвиненка

“Київзраду геть”! Таким закликом закінчував свій виступ з імпровізованої трибуни перед Верховною Радою (чи Радою?) мало не кожний промовець. Невизначеність щодо виборів столичної влади знову підняла хвилю протесту киян. На заклик опозиції захистити своє законне право на обрання гідної і дієздатної влади, біля стін парламенту 2 квітня, коли мало розглядатися це питання, зібралися тисячі киян. Влада теж не дрімала: напередодні в Інтернеті оголосила призов “добровольців до 30 р.” за 30 грн/год помахати й покричати на підтримку регіоналів на зло киянам. Але хоч би якою гучною була брехня, перекричати, заглушити волаюче безладдя і цинічне розкрадання власності київської громади вже не вдасться ні оплаченим найманцям, ні депутатам-регіоналам, ні продажному “правосуддю”.

Вибори Київської міської ради і міського голови треба було давно вже провести. Якщо чесно дотримуватися Конституції України і закону про вибори. Цього, посилаючись на законне право, давно вже вимагають кияни й опозиція. Поставлені перед неспростовним фактом, з цим погоджується, принаймні на словах, навіть дехто з представників влади. Наприклад, голова Верховної Ради Володимир Рибак сказав, що “вибори у Києві треба проводити, тому що в кінці травня закінчується термін повноважень міської ради, уже рік немає міського голови”. І тут же лукавить, мовляв, треба визначитися, якими вони мають бути: черговими чи позачерговими?
Здавалося б, просте питання, яке потребує такого ж вирішення: їх треба негайно проводити. У Верховній Раді зареєстровано проект постанови щодо київських виборів. Про те, що нинішня влада і на Банковій, і на Хрещатику боїться їх (самовпевнені заяви київського очільника від президента О. Попова про його перемогу до уваги не беремо) як вогню, зрозуміло всім. Бо на столичний кін поставлені занадто великі ставки — майбутні президентські вибори. Щоб утриматися на плаву, для Партії регіонів і її сателітів — Компартії і одиночників партії Литвина, як правило, всі засоби годяться.
Тож регіонали і Ко вдаються до тактики тягання Сірка за хвоста: 48 народних депутатів ще 19 березня зробили подання до Конституційного Суду щодо тлумачення низки положень Конституції та закону про місцеві вибори, що стосуються місцевих виборів у Києві. Один із цієї бригади, сумновідомий автор законопроектів про так званий наклеп, про кримінальну відповідальність за передчасне переривання вагітності В. Журавський повідомив, що вони просять КС пояснити: чи можуть чергові вибори в органи місцевого самоврядування проводитися не одночасно, а в різні часові проміжки? Найсправедливіший, найдемократичніший в світі Суд посилено думає.
Тим часом опозиція вимагає призначити вибори на початок червня, бо термін перебування Київради при владі закінчився. Цієї ж дати дотримується у своїй рекомендації і профільний комітет ВР. Віталій Кличко, голова депутатської фракції партії “УДАР”, з трибуни Верховної Ради озвучив думку мільйонів киян:
“Столиця не може існувати без легітимно обраної людьми влади. Ми зобов’язані призначити вибори. Не треба ілюзій, киян не перекричати штучним мітингом, що зараз зібрався під охороною міліції. Їх не вийде ігнорувати, бо влада Києва наробила достатньо, щоб її відправити у відставку. Ось чому владці сьогодні так чіпляються за владу всіма правдами і неправдами. Нинішня влада безчинствує по всій країні. Нині в Севастополі на місцевих виборах кандидата від “Удару” намагаються незаконно зняти з виборчих перегонів.
Тиск і підкуп — візитівка влади у підготовці до місцевих виборів у Києві і в інших громадах. Але є речі, важливіші за будь-які політичні розрахунки, це — базові права та свободи громадян. Порушення їх — це дуже серйозний злочин. Незаконне перенесення виборів у Києві буде таким самим злочином, бо призначати вибори — один із найважливіших обов’язків парламенту. І від цього обов’язку не захистить ні Адміністративний, ні Конституційний, ні будь-який інший суд!”.
Але суд мусить бути. Суд над цинічним втоптуванням у багно Конституції й чинних законів країни, суд над галопуючою бідністю переважної більшості населення України, суд над обездуховленням і позбавленням не лише киян, — усієї країни майбутнього.
“І буде праведним той суд!” — рішуче гукали того дня не тільки на запрудженій тисячами народу вулиці Грушевського, біля стін Верховної Ради.

Микола ЦИМБАЛЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment