Блиск і злиденність «Покорщини»

img_0018
Панський будинок

Олександр ЛИТВИНЕНКО,
Чернігівська область
Фото автора

У Козельці, що на Чернігівщині, є вулиця Розумовських. Так її назвали не лише для увічнення пам’яті козацького роду, який прославив свою малу батьківщину, а ще й тому, що там є так звана “Покорщина” — найстародавніша садиба Лівобережної України. Науковці вважають, що її назва походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року, коли цю садибу придбала Наталія Розумовська для свого сина Олексія і царівни Єлизавети. Приїхавши у Козелець, вони разом із дворовим почтом оселилися у цьому маєтку. Тож, за легендою, саме тут Олексій Розумовський підкорив серце дочки Петра І. А після їхнього таємного вінчання на ґанку панського будинку Єлизавета, за традицією, вклонилася, “упокорилася” звичайній шинкарці Наталці Розумисі, матері Олексія.
За своєю історичною й архітектурною цінністю “Покорщина” не поступається знаменитим пам’яткам Козельця — полковій канцелярії, собору Різдва Богородиці, Свято-Георгієвському чоловічому монастирю, які також пов’язані з родиною останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Збудовано садибу у стилі пізнього класицизму на невисокій терасі біля берега мальовничої річечки Остер. Колись навколо був прекрасний парк, поряд вишукані східці, які тягнулися аж до води. Неподалік — каретний двір і придворна церква. Але вони не збереглися до наших днів. Хоча основні риси первісного вигляду поки що цілі. 1975 року кіностудія “Ленфільм” знімала тут сцени до художнього фільму про долю декабристів та їхніх дружин “Звезда пленительного счастья” режисера Володимира Мотиля. Після зйомок, мабуть, ніхто садибою не опікувався.
Нині стан цієї пам’ятки національного значення жахливий. Тут міг би бути чудовий музей. Але не судилося. Крізь дірявий дах тече вода, руйнуються залишки стелі та підлоги. Напівзруйновані запліснявілі стіни, велетенські дірки під фундаментом будинку, який стоїть без вікон і дверей… Владці різних рангів не один рік говорять про виділення коштів, розробку кошторисної документації, пошук ефективних інвесторів для “Покорщини”. Та все це тільки слова.
Інколи здається, що назва “Покорщина” означає коритися невігластву, безпам’ятству… Коли ж ми припинимо так байдуже ставитися до своїх скарбів?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment