Наше завдання — пробуджувати свідомість

Людмила КОМАР,
член Кременчуцької міськрайонної організації ВУТ “Просвіта”

Просвітяни Кременчука — митці, педагоги, науковці, творча інтелігенція, робітники, студенти, школярі й пенсіонери, — люди, пройняті ідеєю українства, яких згуртувало глибоке почуття патріотизму.
Упродовж своєї історії Кременчуцька “Просвіта” зазнала багато перешкод і труднощів на шляху до зміцнення й подальшого розвитку. Особливо важкими були часи її становлення, які випали на період завершення Лютневої революції 1917 року. Досліджуючи тему діяльності просвітянських товариств, відомий науковець з Кременчука Сергій Фарина зазначав, що “в часи радянської влади культурно-просвітницька діяльність українців жорстоко придушувалась, а натомість створювалися “червоні” аналоги “Просвіт”. Така участь не оминула й Кременчуцьку “Просвіту”. Сплеск активності припав на період фашистської окупації, коли в місті почала діяти група “Набат”, яку очолив колишній військовополонений Василь Ус. Активісти групи співпрацювали з бандерівцями, які були об’єднані в “Просвіту” в Палаці культури імені І. Котлова. Набатівці виступали там під час окупації з лекціями, концертами українських пісень. Після приходу Червоної Армії всіх членів групи репресували. Реабілітували їх лише в 60-х роках”.
1989 року після довгого мовчання в Україні відродилася діяльність спочатку Товариства української мови, а 1991 р. — товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка. З того ж року товариство працює і в Кременчуці.
Діяльність “Просвіти” була спрямована на утвердження української мови як державної в усіх ділянках суспільного життя, формування національної свідомості громадян України, поширення знань серед населення, збереження й розвиток націо­нальних мов, культур і традицій українського та інших народів.
Активісти “Просвіти” Кременчука відразу розпочали тісно співпрацювати з національно-патріотичними партіями й організаціями: Народним рухом України, “Жіночою громадою”, “Союзом Українок”, Кременчуцькою Станицею УПА, екологічною організацією “Зелений світ”.
Серед найперших добрих справ “Просвіти” були безкоштовні курси української мови для всіх охочих опанувати державну мову. Ці курси, які вів інженер Володимир Вусик, активно відвідувала передусім технічна інтелігенція найбільших на той час міських заводів — “КрАЗу”, “Кредмашу”. Відвідувачі курсів нерідко поповнювали лави просвітян.
Переважну більшість першої “Просвіти” становила технічна інтелігенція (головою міської організації Товариства української мови, з якого згодом постала “Просвіта”, на той час був Микола Ющенко, інженер із КрАЗу). Активними просвітянами стали родина Щукіних, Галина Кобилюх, Володимир Урсул, родина Біленьких, Григорій Маковійчук та багато інших. Другим потужним крилом Товариства стало вчительство. Педагоги не лише приходили самі, а й приводили своїх учнів. Серед них учителька з Крюкова Алла Авдєєва, викладач англійської мови школи № 8 Юрій Мартиновський та інші. Надзвичайно активним був осередок у Кременчуцькій школі № 4, звідти до “Просвіти” прийшли Тамара Просяник (згодом вона очолила міську організацію Народного руху України), Людмила Корецька та Дмитро Демидюк, які з інтервалом у кілька років були головами Кременчуцької міськ­районної “Просвіти”.
Активним та ініціативним було й молодіжне крило Товариства. Микола Хруцький (який паралельно намагався заснувати в Кременчуці СНУМ), Юлія Билина, Микола Руленко, Олесь Зайченко, Олександр Курилов, Павло Коба, Віталій Заїченко, Наталка Попенко, Аліна Северин — це лише кілька прізвищ найяскравіших молодих людей із патріотичними поглядами. Хоч було їх значно більше. Молодь вирізнялася радикалізмом. Вони не мали сумнівів щодо необхідності повного відокремлення від радянської імперії, знесення пам’ятника Леніну тощо. Однак попри войовничі настрої завдяки мудрості, неабияким дипломатичним здібностям активістів “Просвіти” та НРУ особливих конфліктів із правоохоронцями не було.
Із перших днів “Просвіта” проводила акції, які б пробудили свідомість людей: вечори пам’яті, присвячені діячам доби Розстріляного Відродження, пам’яті Василя Стуса, Тараса Шевченка. Чимало політичних діячів всеукраїнського рівня зустрічалися з місцевими мешканцями на запрошення “Просвіти” та НРУ: В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Володимир Черняк, Павло Мовчан, Лариса Скорик.
Утвердження національної пам’яті супроводжувалося знаковими подіями. Завдяки ініціативі непересічного кременчуцького хірурга Михайла Парнети у Кременчуці встановили пам’ятний знак, а згодом за сприяння міської влади збудували пам’ятник Тарасу Шевченку на березі Дніпра. У різні часи встановили пам’ятні знаки на честь Жертв Голодомору, Жертвам більшовицьких репресій, хрест на місці зруйнованого Успенського собору — унікальної православної пам’ятки міста. Члени “Просвіти” разом з іншими патріотами підняли над міськ­радою Кременчука синьо-жовтий прапор ще 1990 року, а також брали участь в акції на підтримку незалежності Литви.
Аби зберегти унікальну історично-природну пам’ятку під Кременчуком — Білецьківські плавні, де за часів боротьби козацтва з польською шляхтою відбувалася Куруківська битва, представники “Просвіти”, “Зеленого світу” та Народного руху організували в плавнях масштабне козацьке свято, на яке прибули народні депутати першого скликання Українського парламенту Вадим Бойко, Іван Заєць і Володимир Яворівський. Встановили пам’ятник полеглим козакам. Завдяки наполегливості громади вдалося не лише змінити плани олігархічної верхівки забудувати той мікрорайон, а й згодом створити регіональний ландшафтний парк “Кременчуцькі плавні”, до складу якого увійшла величезна територія берегів та островів Дніпра, а також Дніпродзержинського водосховища.
Завдяки “Просвіті” в усіх військових частинах міста створили українські світлиці. Тривалий час Д. М. Демидюк вів для солдат заняття з української мови та історії української культури. Дмитро Демидюк був одним із фундаторів Кременчуцької “Просвіти” періоду 90-х років минулого століття, багаторічним незмінним головою міськрайонного товариства. 2008 року Дмитра Демидюка посмертно нагородили медаллю “Будівничий України” за вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави. Почесну нагороду товариства “Просвіта” передали вдові подвижника — Тамарі Гупало-Демидюк.
2005 року головою “Просвіти” стала Юлія Билина — молодий журналіст, головний редактор міської газети “Вісник Кременчука”, ініціативний член Молодіжного крила Товариства.
Із 2011-го і дотепер Кременчуцьке міськрайонне об’єднання “Просвіти” очолює М. Г. Усцова — громадський діяч, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, голова місцевого осередку Міжнародної організації “Жіноча громада”, провідник Полтавської обласної організації ОУН; нагороджена медаллю “Будівничий України”.
1993 року Марія Усцова входила до кола найактивніших ініціаторів відродження діяльності Кременчуцької “Просвіти”, була членом правління організації, а пізніше — заступником голови товариства.
Майже 20 років Марія Усцова тісно співпрацює з громадськими організаціями в Україні та за кордоном (Молдова, Канада). Щомісяця виходить радіопрограма М. Усцової “Віхи історії”. Головна мета програми — донести до населення правдиву інформацію про життєдіяльність видатних діячів України та висвітлення проведених заходів із цієї тематики. На програму запрошують докторів і кандидатів історичних наук, місцевих письменників, заслужених працівників культури, талановиту молодь.
Просвітяни постійно беруть участь у громадсько-політичних заходах разом із демократичними партіями та іншими громадськими організаціями, а саме: з нагоди дня народження та перепоховання Т. Шевченка, Дня Конституції, Дня Незалежності, Дня Соборності, Річниці подвигу молоді під Крутами, Дня української писемності та мови, Дня матері, Дня родини; у жалобній ході в пам’ять жертв Геноциду українців в 1932—33 роках “Запали свічку пам’яті”. Найголовніші заходи 2009 року: відзначення 80-річчя ОУН; 70-річчя Карпатської України; 350-річчя Конотопської битви; зустріч із поетом Дмитром Шуптою, автором поеми про Семена Коваленка, мешканця Кременчука, — командира підводного човна, який став прототипом героя фільму “Щаслива щука” до 100-річчя з дня народження уславленого земляка; круглий стіл “Симон Петлюра: правда і міфи”. 2010 року: до 120-х роковин із дня народження полковника А. Мельника показ по місцевому телеканалу “Візит” документального фільму про нього із серіалу “Собор на крові”; радіопередача “Постать полковника Андрія Мельника”; оформлення книжкових виставок у бібліотеках міста про полковника А. Мельника та Січових Стрільців. 2011 року — захід до 120-річчя від дня народження Євгена Коновальця; тематичні збори на тему: “Український патріотизм у мистецтві та літературі”. 2012 року — презентація книги “Три зозулі з поклоном”, присвячена 80-річчю від дня народження Григора Тютюнника; зустріч із головою Полтавського обласного об’єднання “Просвіти”, видавцем книги Миколою Кульчинським і поетом, редактором відділу поезії журналу “Київ” Петром Засенком; зустріч із головою правління Запорізького обласного об’єднання “Просвіти”, членом духовного братства Олегом Ткаченком, котрий вирушив у піший похід українськими містами й селами з акцією “Січовий шлях “Просвіти”; музейна експозиція “Народна війна” в міському Палаці культури; телепередача “Я — українець” про обласного провідника ОУН Дмитра Демидюка; презентація книжки письменника-афганця Ігоря Моісеєнка у Вищому професійному училищі. Більшість із цих подій постійно висвітлюємо в ЗМІ.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment