Відійшла до Господа Богдана ПИЛИПЧУК

Із глибоким сумом громадськість сприйняла звістку про те, що 20 квітня покинула земний світ високодостойна мешканка Львова, самовіддана патріотка України Богдана ПИЛИПЧУК.

 

Навряд чи в котрійсь зі львівських патріотичних організацій не знали цю тендітну жінку із паличкою в руках, живою енергією в рухах і напрочуд молодечими синіми очима.

У “Просвіті”, Союзі Українок, Лізі Українських Жінок, Товаристві політв’язнів, Братстві воїнів УПА, “Рідній школі” знали і шанували цю невтомну Патріотку, яка з юних літ і до останнього подиху понад усе любила Україну.

Усе її життя — яскраве тому підтвердження.

Богдана-Мирослава Пилипчук народилася й виросла у селі Задвір’я Буського району на Львівщині. З юних літ брала участь у культурному житті й у суспільній праці в рідному селі. Там зародилася в її душі всепоглинаюча любов до України й українського народу, яка ніколи не покидала її.

Ця любов привела її 1941 року до лав ОУН. Самовіддано працювала вона в робітничій юнацькій сітці Львова, повсякчасно й наполегливо виконувала різні доручення організації: розповсюджувала літературу, працювала в товаристві “Сила”, у читальні “Просвіти”.

1943 року Богдана дістає наказ Проводу перейти в підпілля, на Тернопільщину. Після ідеологічно-червонохрестівського вишколу Богдану направляють у Чортківську округу в розпорядження обласної провідниці “Юнацтва” — “Іскри” (Мирослави Юрчинської). Тут її псевдо “Віра” змінили на “Криця”.

До речі, якими характерними були її псевда! Чудово відбивали основні риси Богдани. Спочатку — “Віра”, бо понад усе вірила в український народ, у здобуття Україною незалежності. Потім — “Криця”. Видно, Провід відзначив крицеву стійкість цієї тендітної дівчини.

Богдана Пилипчук була не лише свідком, а й активним учасником творення УПА, свідком масового патріотизму тодішніх українців…  Такими ж якостями і сама відзначалася.

У жовтні 1948 р. Богдану Пилипчук заарештували на Дрогобиччині. Засуджена Львівським Воєнним трибуналом за статтею 54-1а, 11 на 25 років лагерів і 5 років позбавлення прав. Вирок відбувала — у Сибіру, в Тайшетському ОЗЕРЛАГу на найважчих роботах.

Звільнена в грудні 1956 року, повернулась в Україну, спочатку в м. Долину, де з труднощами знайшла роботу, працювала бухгалтером. Ще багато переслідувань витерпіла…

Від 1971 р. — у Львові. З 1991 року активно включилася у діяльність патріотичних організацій (Конгрес Українських Націоналістів, Братство УПА, “Просвіта”, Союз Українок, Ліга Українських Жінок, “Рідна Школа” та ін.).

”Нині, — говорила п. Богдана, — я тішусь незалежною Україною, як мала дитина, бо стільки радості на старість…” І не лише тішилася, а й брала активну участь у різноманітних заходах: конференціях, презентаціях, зустрічах із молоддю.

А скільки праці й зусиль доклала Богдана Пилипчук у збирання інформації про жінок-учасниць визвольної боротьби! У тому, що Лізі Українських Жінок вдалося видати унікальний тритомний енциклопедичний довідник “Українська жінка у визвольній боротьбі 1940—1950 рр.” за редакцією Надії Мудрої, є велика частка роботи Богдани Пилипчук.

Минулого, 2012 року, на урочистому засіданні з нагоди Дня Незалежності України міський голова Львова Андрій Садовий, відзначаючи кращих діячів Львова, вручив пані Богдані особливу відзнаку — “Почесний знак Св. Юрія” — за вагомий внесок у становлення української державності й активну громадянську позицію.

Уклонімося її світлій пам’яті! Богдана Пилипчук відійшла до Господа, а нам залишила добрий приклад любові до України та праці задля неї.

Вічная пам’ять!

 

Лідія КУПЧИК,

голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment