Чим звітуватимемо перед нащадками?

Володимир ВОЗНЮК,
завідувач Чернівецького літературномеморіального музею О. Кобилянської, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України

У листопаді минулого року лауреати Міжнародної літературномистецької премії імені Ольги Кобилянської запропонували оголосити 2013й рік роком видатної уродженки Буковини, 100літній ювілей котрої святкували у міжнародному масштабі — вона була ювілянткою ЮНЕСКО. Творча інтелігенція — письменники, митці, журналісти, науковці, освітяни, — громадськість краю, депутати Чернівецької обласної ради підтримали таку ініціативу. Отже, цей рік, принаймні для буковинців, — рік Ольги Кобилянської.
Переконаний, що вшановуватиме нашу славетну землячку вся Україна, адже нещодавно у телефонній розмові зі мною голова Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності В’ячеслав Анатолійович Кириленко повідомив, що питання про це порушуватиме у сесійній залі. Щиро цікавився нашими планами задля гідного відзначення ювілею. Розмова з народним депутатом втішила, тішить і те, що цим переймаються чимало людей із різних міст і сіл, але дещо й непокоїть. Мій громадянський обов’язок — висвітлити реалії.
Чернівецька обласна державна адміністрація розробила “Заходи з відзначення 150річчя від дня народження видатної української письменниці Ольги Кобилянської”, створила оргкомітет для втілення їх у життя. Зокрема заплановано проведення міжнародної наукової конференції у Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича, низку літературномистецьких акцій на теренах України та Румунії (нагадаю: письменниця народилася 27 листопада 1863 року в місті ГураГуморулуй, яке у цій країні), видання окремих творів ювілянтки, нового бібліографічного довідника, ремонт у меморіальному будинку, де тепер її музей, заміна літературної експозиції у ньому. Здійсниме все, однак, щодо ремонту та реекспозиції музею тривожно.
Дуже часто проблеми пояснюють байдужістю зверхників, але про Івана Васильовича Петрусяка, начальника обласного управління культури і туризму, й Олену Петрівну Затуловську, директора Чернівецького обласного краєзнавчого музею, якому з 1962 року підпорядкований Чернівецький літературномеморіальний музей О. Кобилянської, так не скажеш. За їхнім своєчасним наполяганням було визначено обсяг і складено кошторис ремонтних робіт споруди, а після затвердження тематикоекспозиційних планів сучасної експозиції, тобто майже рік тому, не сумніваючись, що кошти на ремонт і реконструкцію виділять, проведено консультації з художникамидизайнерами, котрі зголошувалися до співпраці. Але не так сталося, як гадалося. Доречно оприлюднити окремі пункти з “Переліку робіт по підготовці літературномеморіального музею О. Кобилянської до відзначення 150річчя від дня народження О. Кобилянської” за підписом шановної Олени Петрівни:
“Капітальний ремонт внутрішніх приміщень та фасаду будівлі літературномеморіального музею О. Кобилянської — 227,0 тис. грн (орієнтовна вартість у цінах 2013 року), термін виконання — до 01.07.2013.
Створення нової експозиції — 280,0 тис. грн (орієнтовна вартість у цінах 2013 року), термін виконання — до 15.11.2013.
Реставрація музейних предметів — 50,0 тис. грн (орієнтовна вартість у цінах 2013 року), термін виконання — до 01.11.2013”.
Прикро, що в обласному бюджеті на це закладена мізерна сума — 99,9 тис. грн.
Олена Петрівна невтомно і наполегливо зверталася і звертається до різних меценатів: 1 лютого цього року за вихідним № 34 було надіслано прохання про допомогу на адресу до благодійного фонду “Firtash Foundation”. 18 березня 2013 року надійшла відповідь: “На превеликий жаль, зараз ми не можемо підтримати вашу ініціативу у зв’язку з великою завантаженістю фонду поточними проектами, але у разі зміни ситуації ми обов’язково зв’яжемось з вами. Дякуємо за активну позицію! Бажаємо успіхів у реалізації ваших планів”. Подібних відповідей чимало.
Чернівецький літературномеморіальний музей відкрили 27 листопада 1944 року, коли ще гриміли бої на фронтах Другої світової війни. Навряд чи країна була багатшою, аніж сьогодні. Тоді оберігали пам’ять нашого народу задля майбутніх поколінь. Невже тепер цей культурний, науковий, просвітницький заклад з унікальними фондами, оселя письменниці, де, за висловом Ліни Костенко, живе її душа і нині, дочекається лише косметичного ремонту, а заплановане залишиться на папері для звіту перед нащадками?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment