Олександра КАСЬЯНОВА
19 квітня на фасаді корпусу Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка відкрили меморіальну дошку Миколі Бердяєву. На урочистостях були присутні представники КМДА, ректор Київського університету Леонід Губерський і його заступники, дирекція Інституту філології на чолі з Григорієм Семенюком, скульптор Ігор Гречаник, письменник і голова Київської письменницької організації Михайло Сидоржевський і студенти.
Григорій Сковорода, Дмитро Чижевський, Микола Бердяєв… — усі вони творили простір і розширювали горизонти української філософії (дарма, що не всі могли жити і творити на батьківщині). Це люди, долі яких не перетиналися, проте об’єднувала їх позачасова духовна близькість. Довгий час ім’я Миколи Бердяєва українці не згадували, хоча поза межами нашої держави воно завжди було на слуху. Головна причина забуття імені нашого земляка (Микола Бердяєв народився в Києві) — його активна життєва позиція та пропагування ідеї вільної людини на зорі ХХ ст.
Миколу Олександровича Бердяєва по праву вважають одним із найвидатніших філософів ХХ ст. “Його філософія пронизана прекрасними ідеями про свободу людини як найвищу цінність буття, вони не втрачають актуальності й нині. Думки Миколи Бердяєва працюють на ХХІ століття”, — переконаний Михайло Сидоржевський.
Меморіальну дошку урочисто відкрив і виголосив слово про філософа-екзистенціаліста академік Леонід Губерський. У 20-річному віці, відмовившись від подальшої кар’єри військового, Микола Бердяєв вступив до Київського університету Святого Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету, а згодом перевівся на юридичний факультет. Леонід Васильович наголосив на унікальності особистості Миколи Бердяєва, який вчився у різних вишах світу (США, Німеччини, Росії, України), зміг стати визначним філософом.
Відкриття меморіальної дошки з силуетом українського мислителя є важливою подією для Київського університету імені Тараса Шевченка, для Києва та України загалом. Микола Бердяєв був прихильником думки, що людина має здатність піднятися над собою й досягти недосяжного. Своїм життям він підтвердив цю тезу.
