«Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться»

30 квітневих днів 2013 року обізвалися голосами юних і визнаних митців на це щемне сподівання і передбачення знакового талановитого шістдесятника — українського поета, прозаїка, кіноактора, кінорежисера, сценариста. “Місяць Миколи Вінграновського” — це розмаїття сучасних за духом і майстерно втілених ініціатив Благодійного фонду імені поета та його голови — Андрія Вінграновського. Андрій Миколайович зазначив: “Ми поставили за мету заново розкрити Україні багатогранність особистості Миколи Вінграновського, разом згадати талановиту людину, яка творила поза часом”. А ми додамо: поєднати, злити воєдино любов і захоплення тих, хто знав і пам’ятає митця, із зачудуванням і захватом тих, хто його для себе щойно відкрив.

“Вінграновський повсюди” — це не лише мотто зіркового фото- та відеопроекту, а й безкоштовний ретроспективний показ кращих фільмів режисера та актора у київському кінотеатрі “Мегаплекс”, всеукраїнський конкурс шкіл на найвиразніше декламування школяриками його поезій, музичні композиції на вірші поета, створені відомими гуртами та виконавцями. Віднині любовна лірика Вінграновського звучатиме у виконанні рок-гурту О. TORVALD, “Ріапобой” співатиме “Я сів не в той літак”, Олександр Пономарьов та “Tomato Jaws” виконали дитячі вірші “Розкажу тобі я ще й про те…” та “Що робить сонце уночі”, мама й дочка Матвієнки озвучили “Величальну колискову”, а гурт “Ді. Ор” — сповнений символів вірш “Тринадцять руж під вікнами цвіло”. Не менш символічно прозвучали й рядки “Може бути, що мене не буде…” у виконанні групи “Крихітка”. Цілком можливо, що вокалісти Євген Галич, Ната Жижченко, Дмитро Шуров, Едуард Приступа ще не раз шукатимуть натхнення в поезіях Миколи Вінграновського. А золоті голоси Олександра Пономарьова, Ніни та Тоні Матвієнків наче створені для того, аби лунати в райських садах лірики Поета!
На заключному вечорі “Місяця Вінграновського” в “шоколадному” будиночку на Печерську можна було помітити і друзів поета Івана Михайловича Дзюбу та Івана Федоровича Драча, і родину знаменитого динамівця-воротаря Шовковського та телеведучу Василісу Фролову, відомих політиків та артистів. Завдяки сучасному відеопроектові учасники вечора могли поцінувати проникливість пое­зодекламацій Олександра Пономарьова, Ніни і Тоні Матвієнків, Андрія Хливнюка, Олега Михайлюти, телеведучих Маші Єфросиніної, Юрія Горбунова, Василіси Фролової, Олександра Педана, акторів Остапа Ступки і Володимира Горянського, хореографів Олени Шоптенко і Дмитра Дікусара, гімнастки Лілії Підкопаєвої…
— Навіщо, — запитає читач-скептик, — так багато розкручених імен зі світу спорту і шоу-бізнесу залучати у зосереджену тишу поетичної робітні митця?
— Для того, — відповім, — щоб не припала поезія Вінграновського музейними порохами. Щоб її живе, пульсуюче пристрастями слово озвалося голосами тих, до кого прислухається молодь. Щоб сьогоднішні вісімнадцятилітні юнаки і дівчата шукали співзвучності своїм почуттям у слові поетичнім, а не в примітивному російському шансоні…
Діти з 19 міст і селищ України охоче взяли участь у всеукраїнському конкурсі шкіл на найвиразніше прочитання поезій видатного поета-шістдесятника, що почався ще в лютому, а головного переможця визначали користувачі соціальної мережі “ВКонтакті”. Найбільше голосів отримали учні 8-А класу Полтавської школи № 38, учні 5-А класу спеціалізованої школи № 159, вихованці 3 класу “Кияночки” (школа-садок) зі столиці та школярі Сіверськодонецького навчально-виховного комплексу “НаУКМА”. Первомайська школа № 17 імені Миколи Вінграновського надіслала для конкурсу відео та серію ексклюзивних знімків зі шкільного музею поета. Всі інші учасники-школярі теж показали себе яскравими та винахідливими — жаль, що призових місць для них забракло.
Конкурс ілюстрацій до поезії М. Вінграновського уже має своє втілення: 17 найкращих робіт відібрано до нової книги видавництва “Фоліо” “Вінграновський. Вибране”.
“Берег надії”, “Климко”, “Повість полум’яних літ”, “Тихі береги” — фільми, у яких Микола Степанович виступив режисером, сценаристом, актором або й одразу у кількох іпостасях, демонструвалися з10 до 30 квітня у столичному “Мегаплексі”. Один із найвідоміших учнів Олександра Довженка Вінграновський мав невичерпний кінематографічний потенціал, але йому не дали його розкрити до кінця — у 70-х він залишив кінематограф на 10 років, і повернувся до кінотворчості для того, аби зняти документальні фільми про свого вчителя й друга та про козацькі столиці України, — визвольно-козацька тема була його мрією. Роман про Северина Наливайка, як і втілення образу головного героя, могла б зняти і зіграти лише одна людина — Микола Вінграновський. Але — не судилося.
“Місяць Миколи Вінграновського” мав ще й дуже теплі, “домашні” прояви: це проекти “На каву з Вінграновським” — у мережі кав’ярень “кофе Хауз” кожен відвідувач міг придбати і чашку кави, і вірші поета, та ініціатива, за якою кожен користувач соціальної мережі Facebook міг надіслати своє фото з творами Миколи Вінграновського та, зібравши певну кількість позначок “подобається”, отримати у подарунок набір листівок із вибраними віршами поета. Цікаво, що у проекті взяли участь представники всіх вікових категорій, різних національностей, із різних країн світу. До речі, понад 90 % учасників акції — молодь.
Найулюбленішим поетом Миколи Вінграновського був Тарас Шевченко. Думаю, що у рік 200-річчя Кобзаря 79-річний Вінграновський (“може бути, що мене не буде…” — хто міг подумати, що він не доживе до свого бодай 80-річчя?!) порадив би своєму улюбленому синові Андрієві здійснити гоноровий і дуже український проект “2014. Березень Тараса Шевченка”. І люди б його підтримали! З вдячністю.

Любов ГОЛОТА,
за матеріалами
Благодійного фонду імені Миколи Вінграновського

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment