Євгеній Гакман — світоч незгасний

Буковинська Заставнівщина… Чудовий, благодатний край, омитий давнім Дністром, багата, щедра земля, яка подарувала світові чимало величних постатей, мудрістю і талантом яких  пишаємося ми і пишатимуться прийдешні покоління.
Нині мовимо про великого сина України, церковного та політичного діяча, православного єпископа, першого крайового маршалка Буковинського сейму, першого митрополита Буковини і Далмації, просвітянина та надзвичайно залюблену у рідний край людину, нашого славного земляка Євгенія Гакмана. Саме з нагоди 220річчя від дня народження та 140річчя з дня смерті (помер 12 квітня 1873 р.) Заставнівське районне об’єднання ВУТ “Просвіта” організувало круглий стіл на батьківщині митрополита у маленькому селі Васловівці.

Світлана МАСЛОВСЬКА,
голова Заставнівського районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка,
Чернівецька область
Фото Олександра ОСТАПОВИЧА

Цьому зібранню передувало поминальне богослужіння у СвятоПреображенському монастирі, спорудженому у Васловівцях два роки тому на подвір’ї колишнього помешкання Євгенія Гакмана. Просвітяни, які взяли участь у літургії, мали змогу не лише причаститися щирим, мудрим, духовним словом Владики Чернівецького та Буковинського Данила (УПЦ Київського Патріархату) та понад 50 священиків, котрі прибули сюди, а й узяти участь у конференції священнослужителів, приуроченій пам’яті великого єпископа.
Відрадно, що всечесні отці на чолі з владикою Данилом зголосилися стати учасниками розширеного просвітянського круглого столу, долучилися і представники УПЦ Московського Патріархату. Серед запрошених — відповідальний секретар обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Марія Пелех, члени правління “Просвіти”: політолог Ігор Буркут, заслужений артист України Іван Дерда, науковці Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, державного медичного університету, фахівці обласного краєзнавчого музею, творча інтелігенція Буковини, влада району та села, краєзнавці, працівники культури, бібліотекарі, вчителі та учні шкіл району, журналісти обласних і Заставнівського районного видань, громадськість.
Засідання розпочалося з перегляду документального художньопубліцистичного фільму про життя Євгенія Гакмана (автор — Світлана Новицька, драматург, режисер, журналіст Чернівецького телеканалу ТВА).
Кожен із промовців намагався не лише констатувати біографічні дані людини, яка жила не для себе та своїх благ, а й поєднати із сучасністю та гідним місцем Євгенія Гакмана серед найвідоміших українців. Владика Данило, вшановуючи надзвичайно обдарованого, боголюбивого та людинолюбивого чоловіка, зобов’язався зробити все для того, аби привести його до сану святого. Звернувся до зібрання з проханням виділити у м. Заставна сотку землі для будівництва каплиці імені митрополита Гакмана.
Як сказала ведуча зібрання М. М’якота, хлопчина із бідної родини був скромним і ніколи не цурався свого соціального стану. Всиновлений учителем Чернівецького клерикального училища Ігнатієм Гакманом, мав неабиякі здібності до науки… Ведучу доповнюють науковці, журналісти, краєзнавці: навчання у Віденському університеті дали не лише знання богословських наук, а й здібності до володіння вісьмома мовами. Та найголовніше його досягнення — присвята свого життя служінню Українській Православній Церкві та землякам на рідній землі. Завдяки йому в Чернівцях споруджено два цегельних заводи, які постачали матеріал на будівництво не лише храмів (досі в Чернівцях були тільки дерев’яні), а й шкіл, духовних семінарій, де обов’язково мала вивчатися українська мова, як і богослужіння рідною мовою в буковинських церквах. 1869 року зініціював створення та благословив на добрі справи просвітницьку організацію “Руська Бесіда”, займався доброчинністю. Переконав імператора АвстроУгорщини зводити університет європейського зразка саме в Чернівцях (нині — окраса Буковини й України), але не дожив до його відкриття…
Зібрання вирує духом пам’яті, духом незнищенності християнської віри й українців. Але що за круглий стіл без діалогу, дискусій і протистоянь. Ієромонах Нікіта, референт ЧернівецькоБуковинської консисторії УПЦ Московського Патріархату, доводив, що, мовляв, митрополит не був політичним діячем, як і націоналістом. У протилежному його переконувала почесний голова Чернівецького відділу Союзу українок О. Попелюк. Вагоме слово про митрополита як патріота України мовили просвітяни М. Пелех, І. Дерда (окрім цього, виконав духовну пісню про Почаївську Богоматір “Кант XI століття”), В. Джуран, С. Масловська; науковці В. Білоус, І. Буркут, В. Ботушанський, І. Возний, І. Луцан, представники влади Л. Гольцов, М. Леваніна та інші, ставлячи перед собою мету — вшановувати цю людину щороку та знайти місце перепоховання митрополита. Адже, за вказівкою спецслужб, 1976 року труну з нетлінним тілом Євгенія Гакмана винесли з його дітища — Кафедрального СвятоДухівського собору (там був похований  1873 р.) і закопали… біля огорожі кладовища, без надгробка і пізнавальних знаків. Свідкам наказали мовчати про це цинічне знущання над видатним сином українства Буковини… Краєзнавець, колишній оперативний співробітник УМВС у Чернівецькій області О. Столяр повідомив, що нині на 90 %  уточнене місце перепоховання митрополита, але для потвердження цього просить долучитися всіх, хто прагне належного пошанування великого українця Євгенія Гакмана.
Світло пам’яті про славного земляка неодмінно прокладатиме дорогу до нових зустрічей, нового пізнання, нових відкриттів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment