7 травня у музеї Бориса Грінченка, що в с. Олексіївка на Луганщині, працівники закладу і Луганська обласна “Просвіта” провели фольклорне дитяче свято “Стежиною Грінченка”, присвячене 103-й річниці пам’яті видатного діяча української культури (серце великого сина України перестало битися 6 травня 1910 року на далекій італійській землі, де він лікувався, змучений стражданнями, тяжкою працею і хворобою).
Завітали до Олексіївки учні й учителі Алчевської гімназії імені Христини Алчевської, Білівської гімназії імені Миколи Руденка та Врубівської загальноосвітньої школи Лутугинського району (тут свого часу вчителював Богдан Пастух — почесний голова обласного просвітянського об’єднання, дослідник життя і творчості Бориса Грінченка, а потім і лауреат Грінченківської премії) й Олексіївської гімназії імені Б. Д. Грінченка Перевальського району.
До пам’ятника Грінченкові, який зустрів усіх на подвір’ї музею і початкової школи, лягли квіти дитячої пошани, а Дмитро Ромашов, онук Богдана Пастуха (Врубівська школа) прочитав віршнастанову “Ім’я Грінченка бережіть!”, написаний його дідусем. Привітав своїми поетичними рядками учасників свята і вчитель Алчевської гімназії, знаний на Луганщині просвітянин Юрій Іванович Павленко.
Більшість школярів прибули сюди вперше, але вже підготовлені до сприйняття екскурсійної розповіді завідувача музею пані Надії Павленко про невтомного працелюба і його безцінну спадщину. Вдала експозиція головної зали музею привабила цікавими зібраннями сімейних світлин, виданих книг Бориса Грінченка за його життя, художніми картинами, де вчитель Грінченко у колі дітей, їхніх батьківселян. Окрема експозиційна частина присвячена його громадській роботі, коли він очолював Київську, Чернігівську “Просвіту”, товариським стосункам із М. Коцюбинським, Лесею Українкою, І. Франком.
Аж ось усі присутні потрапили в імітований клас, де стоять парти, класна дошка, учительський стіл, і мали можливість познайомитися із підручниками, що складав Б. Д. Грінченко українською мовою для своїх учнів, написати хоча б кілька слів у зошитах ручками з перами, якими користувалися школярі наприкінці ХІХ—на початку ХХ століття. Тут відбувся і творчий поетичнопісенний звіт учнів, присвячений пам’яті Вартового слова. Гімназія імені Христини Алчевської надала слово своїм юним поетам: Юрій Арсенюк прочитав власний твір “Хитрі козаки”, Владислав Коренюгін — “Як Грінченко провчив пана”; музей отримав від алчевців іще й п’єси на поетичні казки Б. Грінченка, написані під керівництвом їхнього вчителянаставника Ю.І. Павленка. Співочий гурт учнів Врубівської школи виконав пісню “Ой у лузі червона калина”. Пісенним перегуком був виступ дівчаток Білівської гімназії ім. Миколи Руденка Каріни Коваленко та Аліни Джупінас, які заспівали українську народну пісню “Дівоча коса”. Один із Грінченкових “Весняних сонетів” прочитала учениця цієї гімназії Катерина Гуцева, Алевтина Глущенко з Олексіївської гімназії імені Б. Д. Грінченка прочитала його твір “Марусі Вітровій”, а вокальний ансамбль виконав українську народну пісню “В кінці греблі шумлять верби”, яку використав письменник у своїй поемі “Зрада”.
Далі свято тривало на свіжому повітрі — на Стежині Грінченка біля ріки Білої. По обидва боки Стежини пишно розквітло різнотрав’я. Тому на галявині під Білою Скелею, де розташувався святковий табір, віднайшли й лікарські рослини (кульбабу, лопух, кропиву, подорожник тощо), розповіли про їхнє використання. Сплели віночки з розквітлих квітів і назвали їх. А скільки загадок і прислів’їв згадали з народного джерела, що їх зібрав Борис Грінченко! Наприклад, “Зорязірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакаларидала, місяць бачив — не підняв, сонце встало і забрало” (роса). “Загородив дід хлівець для п’ятьох овець” (рукавиця); “Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє”, “Сонце встане, то й ранок настане”, “Без води ні каші, ні борщу не звариш”…
Та вже час і до забав: кожен колектив приготував і навчив своїх однолітків старовинних українських дитячих ігор, забавлянок — алчевці запропонували Великодню гру “Найспритніший”, Великодню піснюгру “Дерево — клендерево”; врубівці поділилися грою “Горю, горюдуб”, а олексіївці всіх захопили українською народною грою “Король”.
Учасники свята отримали нагороди та подарунки від колективу музею Б. Д. Грінченка, обласного об’єднання “Просвіта” й української книгарні “Східна Брама” в Луганську (директорупорядник книгарні, просвітянин Дмитро Снєгирьов). Найвищу нагороду Центрального Правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” — медаль “Будівничий України” — вручили активній просвітянці, подвижниці українського слова в Лутугинському районі Ніні Григорівні Перевертнюк.
Етнографічним святом “Стежина Грінченка” для дітей розпочалася низка заходів у рік Грінченка на Луганщині. Творче ставлення юних українців Луганщини та їхніх учителівнаставників до підготовки й участі в цьому святковому дійстві засвідчило, що стежиною Грінченка захочуть пройти і в наступні роки нові шанувальники його творчості. А значить, започаткованому святу — жити. Сподіватимемося, що добре насіння Грінченкового вчення даватиме гарні плоди.
Пресцентр Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка
