Тарас КОВАЛЬСЬКИЙ,
м. Вінниця
У вірші “Заповіт своїм дітям” Анатолій Бортняк написав:
Перед тим, як у пітьму безкраю
відійти, де привиди німі,
рідну мову вам заповідаю —
Інше все надбаєте самі.
Це, по суті, спадщина єдина.
Нею вам освячувать уста.
В ній добро, і віра, й Батьківщина.
Решта все — життєва суєта.
Чимало прекрасних, життєствердних, пророчих настанов нам і нашим дітям у цьому вірші відомого українського поета з Вінниці, який був першим головою обласного товариства української мови імені Тараса Шевченка (нині — “Просвіта”). Його перу належать понад 30 збірок віршів, створених упродовж півстоліття активної творчої праці. І в кожній книжці найсокровенніші, найсердечніші рядки — про рідну матір, про рідну мову, про Україну, вірним сином і високоталановитим співцем якої був Анатолій Бортняк.
27 квітня цього року виповнилося б 75 років незабутньому майстрові слова. Чотири роки немає цього українця, високого на зріст і за духом, поруч із нами. Та на устах, у серцях небайдужих земляків живе його слово, озивається його світла, тривожна і роботяща душа.
Із метою увічнення пам’яті визначного майстра слова і підтримки творців художнього слова Вінницьке міжнародне земляцтво заснувало всеукраїнську літературну премію ім. А. Бортняка. Її лауреатами вже стали відомі поети Петро Осадчук, Тетяна Яковенко і Ганна Чубач. А нинішнього року цю відзнаку отримала Валентина Сторожук за збірку віршів “Голос трави”, у якій поетеса продовжує творчу естафету свого мудрого наставника. У її вірші “Рідна мова” читаємо:
Коли нею говорять,
для мови то шана із шан.
Захистить рідну мову –
це важче, ніж бить себе в груди.
Стань нам, мово вкраїнська,
за той легендарний Євшан,
Що у душах байдужих
любов до Вкраїни розбудить.
Кожне слово, як Пісня,
до сотень сердець промовля.
То брехня, що безсила вона,
старомодна, убога.
Бо допоки нас носить
стражденна вкраїнська земля,
то тримають на ній
тільки мова та віра у Бога.
З ініціативи Вінницького міжнародного земляцтва та за підтримки обласного управління культури у місті над Бугом відбулося літературномистецьке свято “Бортнякова весна”. В обласній науковій бібліотеці ім. К. Тімірязєва — ювілейний творчий вечір поета, у підготовку і проведення якого чимало сил і таланту вклали його ведучі — поетеса Тетяна Яковенко і літературознавець Анатолій Подолинний.
Заступник голови Вінницького міжнародного земляцтва поетеса Ніна Гнатюк вручила диплом лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. А. Бортняка Валентині Сторожук і передала найщиріші вітання їй від мецената премії — Олександра Шпака, президента ліги нафтопромисловців України, першого заступника голови Вінницького міжнародного земляцтва у Києві.
Щирим і зворушливим був виступ Петра Осадчука, друга студентської юності в Одеському університеті. Він відзначив, що Бортняк був не лише надзвичайно талановитим поетом, який сповна розкрився у різних жанрах — ліричних віршах і поемах, баладах і переспівах, епіграмах і пародіях, рецензіях і літературнокритичних есеях, радіонарисах, наукових статтях про культуру мови.
Наш земляк був цільною натурою, високої честі і моралі: його слово завжди підкріплювалося вчинком, активною життєвою позицією. Поет помер не лише внаслідок важкої невиліковної хвороби. Йому боліли суспільні негаразди — байдужість багатьох владців до розквіту національної культури, утвердження державності української мови, закриття книгарень, бібліотек, зубожіння чесних і порядних людей, які не вміють і не дозволяють собі наживатися за рахунок інших…
Яскравими, цікавими були виступи письменників Василя Кобця, Леоніда Куцого, заступника начальника обласного управління культури й туризму Сергія Гарбулинського.
Ніна Гнатюк, Тетяна Яковенко, Валентина Сторожук, Петро Осадчук, вдова поета Галина Бортняк зустрілися також із робітниками, хліборобами, учнівською та студентською молоддю, інтелігенцією у Крижопільському районі. Відбулися творчі зустрічі у районному Будинку культури, Крижопільській ЗОШ № 2, де українську мову й літературу викладає член НСПУ Наталя Струтинська, у с. Жабокрич, де минуло дитинство А. Бортняка.
Приємно, що пам’ять про свого земляка свято бережуть на Крижопільщині. У закладах освіти і культури є музейні куточки, стенди, присвячені життю і творчості поета. Його вірші — на устах молоді. Про це говорили під час зустрічей заступник голови Крижопільської РДА Іван Каденюк, директор Крижопільської ЗОШ № 2 Валентина Чабанюк, сільський голова Жабокрич Ніна Вербовецька, учителька української мови і літератури місцевої школи Ніна Кошова та інші подоляни.
А скільки прекрасних віршів свого земляка прочитали юні декламатори Ліля Огородник, Яна Паламарчук, Владислав Сорокопуд, Владислав Малий. Віриш, що вони всім серцем сприйняли рядки з вірша “Одинадцята заповідь” і будуть вірні їм упродовж усього життя:
Для світу тимчасових
перехожих,
для піднебесних грішників земних
існує десять заповідей Божих.
Додаймо одинадцяту із них.
Її у фразу лаконічну втисну,
щоб простоти тієї ж досягти:
“Люби народ свій і свою Вітчизну!”
Хіба вона не варта десяти?
