Василь КЛІЧАК: «Друковане слово віддячить сторицею»

Василь Йосипович Клічак — людина надзвичайно чутлива до слова. Народного. Літературного. Це засвідчують і його високохудожні збірки поезій (“Дощовий годинник”, “Пелена”), і невтомна праця на посаді директора Видавничого центру “Просвіта”. І в своїй літературній творчості, й у видавничих буднях В. Клічак не буває байдужим, глухим до нерва життя, до голосу землі української.
Усе це дає гідні результати. Продукція, яку видає ВЦ “Просвіта”, є переможцем книжкових і літературних конкурсів, форумів, володарем гран-прі та інших найвищих відзнак. Автори ВЦ — лауреати найпрестижніших премій, зокрема й Шевченківської. А сам В. Клічак — лауреат премій імені            Д. Нитченка, Т. Мельничука, О. Гірника, М. Черемшини та І. Огієнка. А ще мій співрозмовник — член Центрального правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, заслужений журналіст України.

— Василю Йосиповичу, Ви — незмінний керівник Видавничого центру ВУТ “Просвіта” з моменту його створення. Незабаром Вашій колисці просвітянської книжки виповниться 20 років. Яким був цей шлях видавництва?
— Нелегким, тернистим, цікавим і неповторним. Якщо охарактеризувати його з наукових позицій, то Видавничий центр “Просвіта” — це соціальнокомунікаційний інститут. Наші видання реалізують статутні завдання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, тобто намагаються впливати на формування суспільної думки, на відстоювання та утвердження державної української мови, поширення знань з української історії, освіти, культури, утвердження національної ідеї, національної ідентичності. Адже Товариство “Просвіта”, яке в особі своїх членів (і не тільки тих суб’єктів, які формально належать до цієї громадської організації, а й тих, хто просто симпатизує цьому товариству), поділяє його погляди й завдання, а таких є набагато більше у суспільстві, аніж самих просвітян, відповідно до ознак масового спілкування, є духовноінтелектуальною єдністю тих, хто спілкується.
— Ізпоміж літератури, що побачила світ у Вашому видавничому центрі, є  якісь особливі для Вас книжки. Розкажіть про них.
— У багатьох книжках є часточка моєї душі. Кажу це щиро. Думаю, що й їхні автори це потвердять. Серед наших досягнень книжки, удостоєні найвищої нагороди — Шевченківської премії. Це збірка поезій “Слуга півонії” Миколи Воробйова, публіцистичні книги незабутнього Анатолія Погрібного. Національної премії імені Лесі Українки удостоєний дитячий письменник Євген Білоусов за книжку “Тарасове перо”. Всеукраїнською премією імені Івана Огієнка відзначений поет Віктор Грабовський за книжку “Любов сама врівноважує долю. Кароль Войтила у молитві й поезії”. На Всеукраїнських книжкових форумах, рейтингових акціях відзначені наші видання “Іван Мазепа в сарматськороксоланському вимірі високого бароко” (В. Радишевський, В. Свербигуз), книжка поезій “Папороть” (В. Герасим’юк). Схвальну оцінку в пресі дістали такі видання: М. Наєнко “Художня література України. Від міфів до модерної реальності”; М. Жулинський “Він знав, “як много важить слово” (статті про І. Франка)”; “Крути. Січень 1918 року” (упорядник Я. Гаврилюк). Ошатно видано перший том антології французької любовної лірики “Сад божественних поезій” у перекладах Всеволода Ткаченка. Особливої уваги заслуговує “Декамерон” Джованні Боккаччо у перекладі Миколи Лукаша (підготував до друку Леонід Череватенко). Це видання відрізняється від того радянського (1964, “Дніпро”), адже подається нередагований текст геніального перекладача, знайдений в архівах.
Окремо хочу визернити з нашого доробку “Словник української мови” на 165 тисяч слів, що побачив світ минулого року. Це академічне видання. Ми працювали над ним спільно з Інститутом української мови НАН України сім років. Керівники проекту В. Німчук, П. Гриценко, П. Мовчан, В. Клічак. Науковий редактор В. Жайворонок. Сьогодні це найкращий словник тлумачного типу.
У передмові зазначається: “Цей однотомний тлумачний словник є довідником з лексики та фразеології сучасної української мови, який поєднує наукову точність з чіткою, зручною для користувача формою викладу. Він відбиває ті зміни, які відбулися в лексичному складі української мови на порозі нового тисячоліття, зокрема включає мовні одиниці, які ввійшли в українську літературну мову протягом останнього часу”.
— З чим іде до читача Видавничий центр “Просвіта” цього і наступного року?
— Наступний рік — особливий. Ювілейний. 200річчя Тараса Шевченка. Майже щороку ми випускали “Кобзар”. У різних видавничих форматах, різному макетуванні, художньому оформленні. Загальна кількість — до мільйона примірників.
Звичайно, плануємо якимось виданням пошанувати Тараса Григоровича. Працюємо далі над згаданим вище Словником, вносимо деякі виправлення, побажання лексикографів, небайдужих читачів. Плануємо його перевидати.
— Якими принципами керується в роботі Видавничий центр? Які критерії у видавничій діяльності важать для Вас найбільше?
— Принцип має бути насамперед високопрофесійний. Усвідомлюю надто велику відповідальність, яку беремо на себе, випускаючи те чи те видання. Адже книжки мають впливати на суспільство. Цього прагнемо. Одними гаслами, постійним нагадуванням про наші історичні поразки, невдачі ми читача не прихилимо до себе. Основним пріоритетом у своїй видавничій діяльності вважаємо те, що кожна книжка має збагачувати людську душу добрим, художньо вивершеним текстом, дарувати кожній людині віру у власні сили, у силу рідного слова, яке здатне своєю енергією збадьорити кожного та об’єднати всю націю. Хто просто читає українську книжку, той уже не цурається нашого слова, а воно віддячить йому сторицею.

Вів розмову
Юрій ПРИГОРНИЦЬКИЙ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment