Кобзар у зоні… екологічної катастрофи

img_6092Людське буття — нероздільна система духовного й матеріального. Досконалість життя будь-якого суспільства залежить від гармонії обох чинників. І навпаки, з нехтуванням, корозією першого неминуче руйнується, занепадає і друге. Може, тому кожен народ так шанобливо ставиться до своїх національних, духовних провідників, які сіяли зерна доброго й вічного, прищеплюючи любов до рідної землі.
Щодо України, то вкотре доводиться пересвідчуватися: для нинішньої влади і бізнесу переважної більшості “нових українців” (чи ж українців?) немає нічого святого. Національні інтереси, інтереси місцевих громад, пересічних громадян для них такі ж далекі, як найвіддаленіша галактика UDFj-39546284 неймовірно далека від Землі. Вони все оцінюють величиною власної вигоди і готові йти, як писав класик, ідейний батько симоненківців, за кілька відсотків прибутку на будь-які злочини. Це засвідчує не лише світовий досвід кримінально-мафіозних угруповань у країнах, де вони при владі, а й діяльність таких же за духом міжнародних і національних компаній. Це засвідчує й нинішня дійсність українського життя.
У пропонованих читачам матеріалах наші автори вкотре роблять спробу привернути увагу суспільства, розповісти про загрози найсвятішому місцю для більшості українців — Каневу з його Чернечою горою.
До речі, “Слово Просвіти” (та й не одне наше видання) не вперше разом із громадськістю б’є на сполох, намагаючись достукатися до Печерських пагорбів, розповісти про проблеми Канівського природного заповідника, а тепер — про загрози життю людей.
Особливої гостроти ситуація набуває на тлі недалекої вже 200-ї річниці з дня народження українського генія Тараса Шевченка. Адже Канівщина — не лише його батьківщина, за великим рахунком — це батьківщина українського національного духу. Тому захист інтересів канівців набуває для нашої громадськості й політиків значення захисту стратегічних національних інтересів.

Зоя ЗАГОРДНЯ,
м. Канів
Фотоколаж
Олександра ЛИТВИНЕНКА

Наступного року світ вшановуватиме 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Відбудеться низка державних (і міжнародних) заходів, видання шевченківської енциклопедії, книг, упорядковують і відкриватимуть величезну кількість об’єктів, місць, туристичних і культурно-мистецьких маршрутів, пов’язаних з іменем Кобзаря. Безумовно, передбачається і відвідання гостями самої Могили й Музею у Каневі.
Але якщо із “культурно-духовними заходами” вже якось визначилися, то екологічне становище української Мекки вкрай погане. Невеличке 25-тисячне містечко Канів дуже щільно осідлали підприємливі скоробагатьки: і “Наша Ряба”, і “Верес”, і Укршампіньйон, і “Енергопак”. А ще й  китайський проект будівництва ГРЕС… Чи не забагато?
Найбільша небезпека від діяльності цих підприємств (крім токсичних викидів) полягає в тому, що всі вони для технічних потреб використовують підземні води і без очисних споруд викидають їх уночі в Дніпро й Росаву.
А коли, кажуть самі канівці, пір’я з птахофабрики попливло по Росаві й дихати стало просто нічим і водозабір упав нижче 1,5 метра і в криницях почала щезати вода, люди запротестували — напередодні ювілею Канів перетворився на зону екологічної катастрофи!!!
Тож на проведених нещодавно спільних депутатських слуханнях Канівської міської та районної рад дискусія була гарячою.
Після бутафорного “звіту перед громадськістю” заступника голови райдержадміністрації з питань АПК Анатолія Дурицького запитань виявилося більше, ніж відповідей. Чого чекати від влади, яка свою антидержавну суть намагається приховати за маніпулюванням реальністю? Правда, тут у руслі “генеральної лінії” не згадувалося про “покращення”… Де вже про нього згадувати, коли у зв’язку з оголошеною “реформою” управління екологічного захисту ліквідовано зовсім?
Безвідносно до винуватців лише згадувалося про несанкціоновані сміттєзвалища й самовільне вивезення на них твердих відходів виробництва — без затвердженого графіка й неможливості оформлення актів землевідведення під них. Вирубування посадок і кагатування курячого посліду.
Так би слухання й завершилися черговим чиновницьким звітом, якби не виступи небайдужих на “захист свого конституційного права на безпеку життя”…
Як зауважив місцевий активіст Іван Забродський, насамперед варто подбати про створення плану, перспектив розвитку краю, в руслі якого б визначалися й вирішувалися всі нагальні проблеми. Але якщо в чиновників немає розуміння, “що таке Канівщина”, то звідки взятися системності й стратегії? Тож за відсутності системного бачення у місцевих чиновників і депутатів, активісти й представники громадських організацій і партій говорили окремішньо, що, в поєднанні, й склало невтішну картину екологічного неблагополуччя шевченкового краю.
Берегоукріплювальних робіт не проводять — за короткий проміжок часу вимито майже 100 метрів берега Дніпра! Відсутня технічна безпека, не припиняється руйнування канівських гір, не проводиться моніторинг екологічного довкілля й самих річок Росави та Дніпра. Не працюють система ЦО й оповіщення, план містобудування — не узгоджений. Чому моніторинг Росави проводять лише 4 рази на рік, якщо його слід робити лише за літо стільки ж, — чому припинено фінансування й скорочено штати на 50 %?
Член робочої комісії Леонід Обіход, який пропрацював у системі екологічної безпеки багато років, обурився, чому на ці слухання не з’явилися самі керівники підприємств-порушників — Герої України? Це вони, домагаючись дозволів у громадськості, обіцяли тут Нью-васюки. Нині ж козацький край став курятником із клубком страшних проблем, а відповідальних — немає.
Присутній керівник Золотоніської міжрайонної санепідемслужби Володимир Карпенко підтвердив, що в Канівському районі скорочено й екологічну службу. Без огляду на те, що Канів — місто обласного підпорядкування.
Як красномовний доказ того, що влада будує благополуччя народу на вітряках, безсовісно перестала фінансувати соціальні видатки, духовні потреби й екологічну безпеку населення. Бажання не виносити сміття, коли вже димить хата — небезпечне для самої влади. Тож чому місцевим чиновникам, якщо вони перебувають під адмінтиском “зверху” і не в змозі протистояти безрідним підприємцям, не використовувати силу громадськості?
І хоч модератор зібрання Володимир Коржов зупиняв виступаючих застереженням, “що ми зібралися задля тих проблем, які треба вирішувати сьогодні”, коло їх із кожним виступом лише розширювалося.
Колишній районний “еколог” Микола Черняк авторитетно заявив, що з духовної Мекки Канів перетворюється на клоаку, нашарування “пластів небезпек”, і став непридатним для туризму. Це підтверджують і висновки незалежної Екологічної ліги.
Виступ представниці “Нашої Ряби” Світлани Ніколаєнко сприйнявся як глум над здоровим глуздом. Жінка в діамантах, яка “працює на підприємстві дуже недавно”, на багато запитань не мала відповідей, а тому самовпевнено обіцяла… до чергового разу “поцікавитися”. А ще звинуватила канівців, що вони — зловтішні, бо хочуть, аби “щось було, але не у них”, адже “запасов подземних вод хватит еще на 50 лет”? Негаразди екології й причини захворювання мешканців району спробувала перекласти на… транспорт.
“Наша Ряба” на технічні потреби за робочу добу використовує 7,5 тис. кубометрів артезіанської води, а потім її — неочищену — щоночі скидає в очисні споруди. Місцеві мешканці бачать, як щоденно бурять нові свердловини. І на запитання, чому тоді не брати воду з Дніпра, “пані в діамантах” відповідає, що це… дорого. Курячий послід має вивозитися за села на відстань не менше, ніж на 300 метрів. Але й ці роботи проводять з порушенням. Неспростовний закид активістки, що “Рябі” легше витрачати кошти на фальшиві “наукові спростування”, ніж побудувати справжні очисні споруди. “Ряба” керується лише бажанням наживи, а не законом і турботою про людей”.
Не удостоїли канівців своєю присутністю і керівники решти підприємств. А в “призначених” замість них чиновників — той же набір заготовлених відповідей, за якими — жодного реального вирішення кричущих проблем, навіть відповідальності за них. Усі підприємства мають сфальшовані спецдозволи на викиди й використання підземних вод, що є грубим порушенням умов екологічної безпеки.
Керівник “Водоканалу” теж не вирізнився оригінальністю відповідей… Очисні споруди збудовані ще 1978 року, передбачають лише механічну очистку води, але… “є одними з кращих в Україні”. А те, що ці отруйні води скидають у Дніпро і розмивається правий бік Дніпра, то на те немає ради. А вміст шкідливих домішок у цих стоках у 64 рази перевищує дозвільну норму. Якби знайшлися кошти на біофільтри для забрудненої води, то не було б потреби все це скидати в ріку. Локальних очисних споруд жодне з підприємств-порушників, які скидають стічні води у водоканал, не має. Приписи і штрафні санкції виписуються, але ігноруються… І процес  триває безкарно.
Чи не тому, як стверджує голова пенсійного фонду району, рівень смертності в канівців — найвищий у регіоні?
Виступ просвітянки, місцевої активістки Віри Носенко — біль і відчай за долю рідного краю. Усипальниця Великого Кобзаря перетворилася на екологічний смітник. Тому не можна чекати милості від тих, хто живе, осліплений жадобою наживи. Їм байдуже, що в криницях щезає вода, а за десяток кілометрів тхне смородом курячих відходів. Ділки впевнені, що спроможні знайти спосіб, як укотре обдурити громадськість. Ось тільки факти про екологічні злочини, які лишаються безкарними:
— 15 підприємств району не мають дозволів на викиди шкідливих відходів і сміття;
— 21 не мають дозволів на спецводовикористання;
— жодна з сільських рад не має ні дозволів, ні відведених місць для їхнього захоронення;
— 47 підприємств не мають досі визначених територіальних меж.
Аби це казенне “обговорення” не перетворилося на черговий пшик, оголошені програми, заходи, плани слід негайно взяти під контроль громадськості. На думку Івана Забродського, необхідно сформувати ініціативні групи, які візьмуться за таку роботу й спільно з районною владою створять реальну програму знешкодження вкрай небезпечної екологічної ситуації на Канівщині, яка складалася роками. Канівцям не лишається нічого іншого, як брати ситуацію у свої руки та кликати на поміч Тараса Григоровича. Адже українська Мекка ризикує стати всеукраїнським могильником Дніпра і самої Тарасової  гори. Сором тобі, державо! Ганьба тобі, байдужа до живих і мертвих, владо!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment