Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Фото автора
“Білий вітер” …Він блукає світами (“Вітер із Македонії”), грає волоссям замисленої панни (“Біла голубка”), несе на нестримних крилах весняний цвіт (“Медитація”), народжує хуртовину (триптих “Така зима”). У полотнах Оксани Ядчук-Мачинської вітер — це не просто символ, а жива істота, посланець-мрійник, який дарує спогад. Ось він палкий і грайливий, а тут переповнений ароматами пробудженої природи, або ж несе прохолоду північного краю. Словом, таке враження, що в картинах художниці заховалися сини та онуки володаря усіх вітрів Стрибога… У цьому можна переконатися, відвідавши виставку “Білий вітер” у галереї “АВС-арт”.
Ідеалістично-філософське бачення світу художниці втілене не тільки на полотнах, а й у назвах картин: “Життя — як сніг”, “Любов — неначе спалах розуміння”, “Враження без берега”, “Птах надії”, “Рожеві відблиски міста”. Виставка має ще одну знакову назву “Вітер змін”. Білий вітер змін Оксани Ядчук-Мачинської дає змогу побачити творчі пошуки художника, техніка якого еволюціонує і змінюється.
“Оксана Ядчук-Мачинська — митець, який підсвідомо вміє себе почути, побачити, відстежити перлинки своєї вразливої натури і перенести їх на полотно, — каже Алла Маричевська, директор галереї “АВС-арт”. — Вона постійно перебуває у контексті європейського мистецтва. Творчість художниці — підтвердження тієї думки, що сучасні митці повертаються до академічного живопису, але використовуючи техніки, які осучаснюють його. “Білий вітер” — ретроспективна виставка з різних серій і циклів. Її назва не випадкова, адже білий вітер, з одного боку, — міфо-поетичний образ, а з другого — як сама ідея, що втілюється в різних метафоричних і символічних сюжетах робіт”.
Працюючи у просторах своєї душі, Оксана Ядчук-Мачинська поруч із вітром витворює образи тельця у небесах (“Священний бик”), птахів (“Дотик Птаха”, “Мрії про майбутнє”), янголів (“Синій бутель”), фантастичних дерев (“Помідорне дерево”), граційних і витончених жінок (“Княжна”, “Свята Хільгерда”). Серед буяння кольорів художниця надає перевагу білому як символу інтимності, чистоти і святості. Так, наприклад, образ Святої Хільгерди у квадриптиху зринув білим по білому, а образ світлоносного тельця як символа України перегукується з давніми віруваннями та легендами.
Переважно всі представлені на виставці пейзажі навіяні подорожами за кордоном, зокрема у Фінляндії, Хорватії. “Кожна робота відображає мій внутрішній стан і є відголоском пережитого дня. Я закохана в колір, тому під час подорожей передусім мене цікавить колористика, дух місця, де перебуваю. Для мене вся планета — то моя земля”, — ділиться думками мисткиня.
