Наша історія озветься в дітях

Володимир ПРОЦЕНКО,
голова Севастопольського
міського  об’єднання “Просвіта” ім. Т. Шевченка

Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Ці рядки з послання Тараса Шевченка “І мертвим, і живим…” актуальні  й сьогодні. Нині, напередодні 200-ї річниці народження нашого Генія, в Україні точиться боротьба двох ідеологій, відверто ігнорується все національне й нівечиться український світ руками тих, хто не причетний до української нації ні родом, ні духом. Нам потрібно зазирнути в славну козацьку історію, порадитись із національними геніями і визначитись, що ми хочемо, що можемо і що збудуємо. Хто, як не ми, просвітяни, сповнені віри у невмирущість нашого українського слова, нашої молодої державності, маючи національних геніїв Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, які лишили нам безцінні духовні орієнтири.
Варто пам’ятати, що з дня заснування Чорноморського флоту імперські пристави в Севастополі використовували працю закріпачених українців, які мали в душах козацькі вольності й були прикладом у національно-визвольних битвах за самостійну Україну.
Перші політичні протести українців у Севастополі розпочалися за три десятиліття до заснування відомої партії народовольців “Земля і воля”. Напередодні російсько-турецької війни 1828—1829 років царський уряд, не маючи підтримки севастопольців, почав насильницький призов до війська. Прокотилася хвиля протестів. Саме тоді була заснована “Добра партія”, яка виступила проти гноблення матросів-рекрутів і їхніх сімей, що жили у мазанках у Корабельній слобідці. Дворічна військова облога 5 тис. солдат спричинила голодомор. Військове керівництво тримало годинами в холодній морській воді жінок і дітей, аби викликати масові захворювання, займалося грабунком помешкань. Першими вчинили збройний опір матроси 18-го робочого екіпажу під гаслами “Доброї партії” і її військової ради. Народне ополчення очолив флотський мічман Малахів. До складу Військової ради увійшли Тиміш Іванов, Кіндрат Шкуропелів, Федір Піскар, фельдфебель Петро Щукін, унтер-офіцер Крайненко, слюсар адміралтейства Матвій Соловйов і ремісник Яків Попков. Вони підняли десятки тисяч повстанців і 15 червня 1830 року скасували режим. Війська відступили на дві милі від Севастополя, але ненадовго. 17 червня розпочався штурм військами Сімферопольського гарнізону, Балаклавського грецького батальйону та піхотними частинами 12-ї дивізії. 19 червня повстання було придушене. Головним убивцею повстанців став граф Воронцов. Було закатовано 1580 осіб, 626 повстанців (з них 357 матросів) було пропущено через стрій солдат і забито до смерті палями. Керівника розстріляли на кургані, який люди назвали Малаховим, організаторів партії повісили. Із Севастополя заслали до Сибіру понад 6000 українців, а їхніх дітей забрали до батальйонів військових кантоністів і виховали з імперським світоглядом.
Понад 100 тис. українців полягли у Кримській війні. Половина полків, які брали участь у боях за Севастополь, були сформовані з українців. Це Волинський, Дніпровський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Подільський, Полтавський, Український, Уманський і Якутський — загалом до 200 тис. українських рекрутів. Яскравий приклад героїзму — подвиг Гната Шевченка, який грудьми закрив командира майже за 100 років до подвигу Матросова, а досі залишається для широкого загалу незнаним. Подвиги воїнів-українців матроса Кішки, Ничипора Жмаченка, Федора Заїки, Івана Демченка, Дмитра Горленка, Макара Шульги, Андрія Гніденка, підлітків Миколи Піщенка, Максима Рибальченка, Кузьми Горбаньова, лейтенанта Пермського, пластунів-українців з Кубані, братів-українців підпоручика Петра Яковича Ревуцького і капітана Івана Яковича Ревуцького — імперська цензура приховала. Пам’ятник братам Ревуцьким наші просвітяни реставрували 1989 року. На їхній братській могилі напис: “Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине!”. Брати походять із старовинних козацьких родин відомого козака Петра Ревухи та гетьмана Петра Сагайдачного. Капітан Іван Ревуцький мав музичну освіту, а його племінники Лев та Дмитро по батьковому брату — відомі вчені-композитори. Іван Ревуцький був засновником нашої хорової капели “Кобзар” і одним із ініціаторів утворення просвітницької громади “Кобзар” 1903 року, був соратником голови — морського інженера капітан-лейтенант Левка Мацієвича — першого національного авіатора, теоретика і фундатора розробки перших авіаносця і гідроплана. Ми не забудемо їхніх соратників-борців Олександра Коваленка, Панаса Матюшенка, матросів Івана Яхновського, Олександра Петрова, Оничипора Волошина, Григорія Вакуленчука, Євгена Зіміна. З гордістю пам’ятатимемо і першого голову Української Чорноморської громади В’ячеслава Лащенка, і його побратимів Миколу Коломійця, Михайла Пащенка, Михайла Михайлика, Івана Лихоніса, Василя Вітинського, Йосипа Соковича, Володимира Савченка-Більського, Миколу Піклієвича, Вадима Богомольця, Федора Сліпченка, Бориса Лазаревського, які стояли біля витоків зачину у Севастополі початків Української Народної Республіки. Ми шануватимемо пам’ять і наших новітніх першопроходців-просвітян, які підхопили естафету героїв і до кінця свого життя боролися за Український Севастополь. Це Дмитро Вітюк, Володимир Пилипенко, Олександр Кравчук, Валько Кравченко, Іван Шевченко, Микола Кічмар, Валентина Самойленко, Ярослав Бліхар, Володимир Гунчак, Валентина Михайленко, Станіслав Віляк, Сергій Ковальов, Михайло Ковтун, Олександра Гречко, Михайло Сидор, Віра Амелькович, Марина Сокол, Тамара Петрикова, Анатолій Валентюк, Олеся Магдич, Іда Міщенко, Микола Пляшечник, Валентина Головачова, Антоніна Дарич, Катерина Житнікова, Оксана Покропивна і багато інших, які залишилися в пам’яті севастопольців і в історії нашої “Просвіти” навічно, поряд із видатними просвітянами далекого минулого.
Наприкінці 80-х естафету національного відродження взяли на себе севастопольські просвітяни. Наша історія — це історія двадцятип’ятирічної боротьби за свою національну гідність, за справедливість. 22 травня 1989 року з ініціативи Івана Шевченка, Богдана Єналя і Миколи Гука вперше наше товариство заявило про духовний геноцид над українцями міста, про ігнорування владою рідної мови, про занепад української культури. Відтоді кожен із нас активно боровся за українське відродження.
Слід згадати тріумфи українського народного хору (керівник Віктор Ковальчук) і намагання влади його знищити; наші постійні пікети біля міської адміністрації за наші права, на захист національного флоту, на захист телерадіокомпанії “Бриз”, української освіти; нашу роль у виборах і роботу першої міської депутатської фракції “Україна”, створеної депутатом-просвітянином Ігорем Тенюхом; протидію, з якою ми проводили перші фестивалі, конкурси, літературні вечори, конференції.
Важливу роль відіграли просвітяни під час створення військово-морських сил. Серед просвітян було чимало офіцерів і мічманів дійсної служби і запасу. Це В. Холодюк, І. Тенюх, О. Подольний, В. Махно, Б. Корпан, А. Капінос, В. Федорончук та багато інших, які згодом утворили севастопольський осередок Спілки офіцерів України.
Слід пригадати нашу боротьбу 1990 року за відкриття першої української недільної школи в школі-інтернаті № 1. Тоді перші заняття українською мовою провели просвітяни В. Г. Мекленбурцева, О. О. Гречко, Т. В. Мазур, Б. М. Процак, а керівництво міського управління освіти зробило погроми в класі. То починалася боротьба за право бути українцями в Севастополі, точиться вона й сьогодні. Закриття української школи-інтернату № 7  не зламало нас. Сьогодні на вимогу просвітян і батьків відкрито нові класи в 4-й школі-інтернаті та загальноосвітній школі № 60. Офіційно українськомовними є 39 класів в дев’яти школах міста, де навчається вісімсот українських дітей.
Просвітянин Ігор Тенюх став біля витоків створення Військово-Морського ліцею. Велика йому вдячність. Наша “Просвіта” брала участь у відкритті ліцею і передала в бібліотеку близько тисячі книг, забезпечила клас історії і рідної мови науковими плакатами, передала декілька комплектів навчальних і ігрових компакт-дисків.
Важлива ділянка нашої роботи — відродження української мови й культури через радіо і телебачення (Мирослав Мамчак, Тамара Дяченко, Василь Бойко, Тамара Маслова, Тетяна Барткова), постійні презентації авторських книг просвітян на радіо і телебаченні, робота у студентському сере­довищі (Тамара Дяченко, Мирослав Мамчак, Світлана Дорошенко, Анатолій Сівак, Костянтин Перепадя). Ми наполегливо працюємо над відновленням історичної пам’яті (вшанування жертв Голодомору, Героїв Крут, День підняття українського прапора і відродження флоту України).
Відбуваються щорічні Всеукраїнські пісенні фестивалі й фестиваль козацької пісні (Тамара Маслова), концерти для севастопольців українського народного хору (Віктор Ковальчук), наших ансамблів “Сєвастопольчанка” (Маслова), “Кураж” (Галкіна) і “Горлиця” (Маслинкова), якому присвоєно звання народного. Великим тріумфом стали концерти нашої просвітянки, заслуженої артистки України Тетяни Барткової. Значних успіхів у просвітницькій роботі досягли Богдан Єналь, Мирослав Мамчак, Ігор Тенюх, Світлана Дорошенко, Віктор Ковальчук, Тамара Маслова, Любов Пласкальна, Тетяна Барткова, кавалер Ордена Княгині Ольги Богдана Процак та інші, які нагороджені найвищою громадською нагородою “Просвіти” “Будівничий України”, наші активісти Клавдія Трубнікова, Зінаїда Яковлєва, Олена Хіжина, Тамара Дяченко, Олена Грибник, Петро Марчук, Людмила Коломієць, Ольга Клетчук, Неллі Орел, Микола Нездійминога, Віктор Задоян, Євген Лупаков, Ігор Лосєв та інші удостоєні звання “Почесний просвітянин”.
Тільки за три місяці цього року ми здійснили більше десятка дійових заходів. За нашим поданням влада відремонтувала пам’ятник Тарасу Шевченку. Провели масове театралізоване дійство “Від Різдва до Водохреща” видали і презентували книги “Відлуння козацької генези” в Севастопольському гуманітарному університеті та краєзнавчому музеї міста Лозова та книгу “Ритми серця”. У нас підготовлені до друку книги Мирослава Мамчака, Ольги Грушко та інших авторів. Цьогоріч провели мітинги біля пам’ятників Лесі Українці і Т. Шевченку. Ми брали участь у святкуванні 10-річчя дитячої організації Гагарінського району, де звучали дитячі пісні голови “Просвіти” у виконанні школярів. Наша участь була помітною і в святкуванні дня заснування ВМС. Ми завжди виступаємо спонсорами і нагороджуємо переможців міського конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Цього року ми провели 14 відкритих засідань Правління та сесію Ради “Просвіти”, розглянули 39 невідкладних питань.
Нині до складу об’єднання входять 79 індивідуальних і 12 колективних членів, що налічує близько 1600 осіб.
Прикро, але через брак фінансування ми тимчасово зупинили випуск газети “Дзвін Севастополя”, хоча за спонсорські кошти вже двічі видали газету. Шукаємо допомоги і здійснимо спеціальний випуск до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Ми несемо севастопольцям правдиву історію України, правдиву історію Севастополя, тож покращимо роботу з молоддю, добиватимемося повноцінного функціонування української освіти в Криму. Влаштовуватимемо загальнонаціо­нальні свята, працюватимемо над створенням свого духовно-культурного центру, тут, у нашій “Світлиці”, де розширимо нашу бібліотеку, сформуємо фільмотеку, дискографію записів української пісні авторів-просвітян, створимо архів дитячих комп’ютерних програм. Історія нашої “Просвіти” лишиться в дітях.

*  *  *
У світлиці Севастопольського міського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка 13 квітня 2013 року відбулася конференція, що вибрала делегатів на черговий ІХ з’їзд Всеукраїнського товариства “Просвіта”. Для участі в ній зареєструвалось 38 із 45 обраних делегатів, які представляли повноваження від 1600 севастопольських просвітян.
Звітуючи за пройдений період — від грудня 2011 року, Володимир Проценко акцентував на діяльності об’єднання: історичне минуле та захист української мови у Севастополі.
Окремо голова “Просвіти” торкнувся проблем і планів на майбутнє.
Доповідь викликала чимало обговорень, зокрема виступили Мирослав Мамчак, Світлана Дорошенко, Любов Пласкальна, Петро Марчук, Олена Ніжина і Василь Касюк, які наголосили, що робота міських просвітян помітна й відчутна. Просвітяни об’єднання мають і надалі захищати українську культуру через роботу фестивалів, пропагуючи українську пісню і позитивне ставлення до всього українського, аби авторитет “Просвіти” серед севастопольців зростав. Також просвітянам необхідно інтегруватися з молодіжними і політичними рухами, більше пропагувати свою діяльність в інформаційному просторі й долучати молодь до духовного світу.
На конференції Володимира Проценка, Мирослава Мамчака і Тамару Маслову обрали делегатами на черговий ІХ з’їзд Всеукраїнського товариства “Просвіта” та затвердили у складі ради міського об’єднання Василя Касюка замість вибулої Олени Гринник.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment