СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ
Р. ПОТОКА,
м. Зміїв Харківської обл.
Хочу відгукнутися на статтю “Червона полуда”, вміщену в числі 14 за 2013 р. “СП”.
Так, ми, мешканці Сходу і Півдня, стоїмо на заваді успішного розвитку України, і причиною тому є 70-літнє панування совєтської влади на наших теренах. На заході України ця злочинна влада повністю була встановлена лише 1956-го, а по наших землях вона до цього топталася вже 35 років. Роки колективізації, Голокосту 1933-го, планових репресій 1937 року не минули без наслідків для тутешнього люду. Тваринний страх перед владою нам передався з молоком матері, а зараз — на генетичному рівні. Ще б більшовики протрималися при владі років із десять, і тут би жили не люди, а виродки.
Подивимося правді в очі: від кого ми походимо, хто наші батьки? Найкращих людей, еліту розстріляно, винищено, вимордовано, розпорошено, а ми народились від тих, хто залишився, — зневірених і застрашених.
Я пам’ятаю референдум 1991 року про незалежність України. До нас приїхали похідні групи українців Заходу, так, як 1941 року їхали похідні групи ОУН утверджувати українську владу на місцях. А що ж ми, східняки? Зрозуміли акцію наших братів-українців одиниці, всі інші стояли осторонь, вичікували, добре, хоч проголосували за незалежність України. Нас тут порівняно із Заходом кількісно дуже багато, міста-мільйонники, що не містечко, то100 тисяч населення, але політична якість наша дуже невисока. І це на Харківщині — передгір’ї Донбасу, а про сам Донбас і не питайте. І оця невисокої політичної якості сила впливає на політичне життя всієї України, вибираючи “двічі не судиму” людину своїм президентом. Ми потім шкодуємо, але не каємось, бо безбожники. На чергових виборах нас знову можуть налякати бандерами, фашистами, та ким хочете, і ми знову проголосуємо проти себе, проти України.
Ми стали дуже лінивими. Уже давно не судять за читання колись забороненої літератури, а ми її все одно не читаємо. У нашу районну бібліотеку канадські друзі України завезли 450 унікальних томів українською мовою, виданих у 1945—1990 роках, — читайте, навчайтесь! Ага, не на тих напали.
Але крига скресає. Виросло нове покоління українців, яке зуміло розібратись і голосувало за “Батьківщину”, “Свободу”, УДАР. Таких тут уже тисячі, а хотілося, щоб було сотні тисяч.
Ось і зараз, якщо ця стаття буде надрукована, то в моєму районі її прочитає мало людей — “Слово Просвіти” передплачують одиниці, ми ж краще вип’ємо три пляшки оковитої, ніж закличемо до передплати на газету.
Отакі ми тут. Нас не лякають пенсійна, судова, медична реформи й інші дурниці уряду, багато з нас не вірить ні у що, ми не прочитаємо брошуру “Хто такі бандерівці і за що вони воюють”. Але якщо раптом будуть роздавати щастя, то ми зіб’ємо з ніг всіх і першими станемо до вікна, щоб його отримати. Це ми тут такі, поки що.
Вибачте, що так прямо та цинічно, але мені від цього хочеться плакати.
