Володимир ГЕТЬМАН,
кандидат географічних наук,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нині народи Землі катастрофічно втрачають свій родоначальний зв’язок із тими місцями, де жили їхні предки, де проходило дитинство, формувалися характер і самосвідомість.
Як відомо, у людині від народження закорінене її генетичне минуле. Так само, як материнське молоко і колискова пісня передають малій дитині генетичну визначеність, так і рідний край формує протягом тривалого часу ментальні риси поколінь і загалом нації (етносу).
Багатюща природа України формувала самобутній характер українця, впливала на його матеріальну, духовну культуру. Живописні краєвиди надихали людей на пісенну творчість, народний епос, впліталися в барвисті вишивки, відтворюючи місцеві особливості: рослинний орнамент притаманний для рівнинних територій, геометричний — для гірських.
Теперішня, майже скрізь змінена ландшафтна й екологічна природа, стала буденно одноманітною, що відобразилося на людському характері, на поведінці, стилі одягу. Вже й натури людей нівелюються, втрачають індивідуальність і колорит, стають стандартними.
Міський спосіб життя створює певний матеріальний комфорт. Але… Урбанізований міський ландшафт не має того багатющого енергетичного потенціалу (бо переважає розсіювання енергії — ентропія), який мав у минулому. Самобутній, природний ландшафт надихав людину. Нині ж, віддаляючись від рідного краю, домівки, мови, — вона стає меншовартісною, космополітизується.
Під впливом глобалізації зменшується сила спорідненості з рідними краями, слабне так званий Дух Землі (за Тейяр де Шарденом), який живить нас так само, як сила духу, здоров’я, подароване родом.
Боячись втратити чиновницьке крісло, посаду, суспільну репутацію, сімейне благополуччя, ми через соціальну, політичну короткозорість не лякаємося зникання — точніше і жорстокіше — самознищення власної етнічної сутності, загрозливої втрати контролю над навколишнім середовищем. А це, за свідченням відомого англійського дослідника історії Арнольда Дж. Тойнбі, один із чинників зникнення не лише етносів (народів), а й цивілізацій.
Автор теорії людського капіталу, німецький науковець Т. Шульц стверджує, що на нейтралізацію опору природи людський капітал (знання, досвід тощо) витрачається доти, доки не встановиться нова рівновага з навколишнім середовищем.
Втрата людського капіталу відбувається у двох випадках: коли змінена людиною природа чинить опір і до неї необхідно пристосовуватися; коли виникає конфлікт (дисгармонія) із природою при вимушеному чи добровільному вселенні людини в нове для неї середовище. Наштовхнувшись на опір зовнішнього середовища, представники етносу стають інертними, втрачаються їхні творчі сили, тобто вироджуються.
Прив’язаність народу до свого природного середовища споконвічно була основою його самозбереження, фундаментом, на якому вибудовувалися звичаї, традиції, мовне розмаїття. Нині ми через свою надмірну мобільність та інших від нас незалежних причин — об’єктивних і суб’єктивних — посиротили українські села. Вчорашні селяни розчинилися у “масовій” культурі Заходу.
Науково доведено, що ідентифікація етносу зі своєю землею відбувається передусім у суб’єктивній, глибоко підсвідомій сфері. Учений-етнолог Лев Гумільов розумів розвиток етносу та біосфери як взаємозумовлений процес. Нація (етнос) і природне оточення, в якому відбувався етногенез, для нього поняття єдині й нероздільні. Етнос у людини — те саме, що прайд у левів, — зазначав учений. Це форма існування виду Homo sapiens. Тому можна розглядати ідентичність етносу як функцію поведінки людей, що входять до його складу.
Людина не може відмежуватися від природних умов, у яких народилася і сформувалася як особистість, адже від батьківської землі отримує живильні соки, наснагу для творчості, інтуїтивні імпульси для духовних пошуків.
Із природознавчого погляду, вище зазначене є достатньо аргументованим підтвердженням відомих екологічних закономірностей: принципу єдності організму та умов його існування та правила відповідності умов середовища генетичній приреченості організму.
Сьогодні національний (етнічний) природний ландшафт невпинно змінюється, і для чистої, щирої української душі ці зміни неприйнятні. Адже мудрість і моральне здоров’я нації, її розвиток визначаються тим інтелектуальним та енергетичним потенціалом, який вона отримує генетично від природи. Тому найважливішою умовою і стабільним чинником формування елітної, української нації буде збереження національного ландшафту.
В Україні Дух Землі (прояв високої єдності, незайманості природи і збереження історичного ландшафту — кургани, городища тощо) нині понівечено, доведено до стану агонії.
Робилося все це без думки про національне (бо, скажімо, скіфські кургани грабували не лише злодії українського походження), а тільки з метою збагачення. Безцінні для науки предмети скіфської культури вивозили з ринку “Горка” у Севастополі до США. За свідченням тодішнього директора Кримського філіалу Інституту археології НАН України Віктора Мица, Україна втратила цінностей на сотні мільйонів доларів.
Різноманіття і стійкість природних екосистем (мальовничість збереженої природи) визначають їх продуктивність (врожайність), а життєвість соціальних системних утворень забезпечує ефективність праці і духовний потенціал людей. У підсумку все це дає енергетичний заряд, пасіонарність, силу національного характеру народу.
Із часів трипільської культури (Аратти), Руської (київської) держави, Гетьманщини українська земля отримувала і донині зберігає позитивну інформацію (матеріали археологічних розкопок, літописні свідчення тощо) про людей, які переймалися суспільною організацією своєї держави, піклувалися про її соборність, велич і могутність серед народів і країн тодішньої ойкумени. Дух Землі надихав ідею державотворення, ідею боротьби за незалежність, за щастя власного народу.
Закінчення.
Початок на стор. 1
Науково доведено, що ідентифікація етносу зі своєю землею відбувається передусім у суб’єктивній, глибоко підсвідомій сфері. Учений-етнолог Лев Гумільов розумів розвиток етносу та біосфери як взаємозумовлений процес. Нація (етнос) і природне оточення, в якому відбувався етногенез, для нього поняття єдині й нероздільні. Етнос у людини — те саме, що прайд у левів, — зазначав учений. Це форма існування виду Homo sapiens. Тому можна розглядати ідентичність етносу як функцію поведінки людей, що входять до його складу.
Людина не може відмежуватися від природних умов, у яких народилася і сформувалася як особистість, адже від батьківської землі отримує живильні соки, наснагу для творчості, інтуїтивні імпульси для духовних пошуків.
Із природознавчого погляду, вище зазначене є достатньо аргументованим підтвердженням відомих екологічних закономірностей: принципу єдності організму й умов його існування та правила відповідності умов середовища генетичній приреченості організму.
Сьогодні національний (етнічний) природний ландшафт невпинно змінюється, і для чистої, щирої української душі ці зміни неприйнятні. Адже мудрість і моральне здоров’я нації, її розвиток визначаються тим інтелектуальним та енергетичним потенціалом, який вона отримує генетично від природи. Тому найважливішою умовою і стабільним чинником формування елітної, української нації буде збереження національного ландшафту.
В Україні Дух Землі (прояв високої єдності, незайманості природи і збереження історичного ландшафту — кургани, городища тощо) нині понівечено, доведено до стану агонії.
Робилося все це без думки про національне (бо, скажімо, скіфські кургани грабували не лише злодії українського походження), а тільки з метою збагачення. Безцінні для науки предмети скіфської культури вивозили з ринку “Горка” у Севастополі до США. За свідченням тодішнього директора Кримського філіалу Інституту археології НАН України Віктора Мица, Україна втратила цінностей на сотні мільйонів доларів.
Різноманіття і стійкість природних екосистем (мальовничість збереженої природи) визначають їх продуктивність (врожайність), а життєвість соціальних системних утворень забезпечує ефективність праці і духовний потенціал людей. У підсумку все це дає енергетичний заряд, пасіонарність, силу національного характеру народу.
Із часів трипільської культури (Аратти), Руської (київської) держави, Гетьманщини українська земля отримувала і донині зберігає позитивну інформацію (матеріали археологічних розкопок, літописні свідчення тощо) про людей, які переймалися суспільною організацією своєї держави, піклувалися про її соборність, велич і могутність серед народів і країн тодішньої ойкумени. Дух Землі надихав ідею державотворення, ідею боротьби за незалежність, за щастя власного народу.
Володимир ГЕТЬМАН
