Рости, розвивайся, пишайся

Сергій ГОРИЦВІТ
Фото автора

Виставку “Дивосвіт рідного краю” в обласному центрі української культури задумали й створили троє однодумців — Ніна Побережець, Ірина Старченко та Богдан Перегінчук.
Їх єднає залюбленість в український епос, фольклор, народне мистецтво. Ідея виставки — вертикальна структура архетипу світового древа (вісь Всесвіту), його поділ на небесний, земний і підземний яруси. Засобами живопису, графіки, скульптури й різьблення по дереву художники населили ці світи символічними істотами. У своїх творах вони відобразили вірування і міфологічні уявлення наших предків, дивосвіт народних легенд, переказів і казок.
Найобізнаніша в цій царині Ніна Побережець, адже після навчання в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова вона закінчила факультет української філології національного університету ім. І. І. Мечникова. Особливо виразні, вирізьблені нею з дерева горельєфи “Велес”, “Рід”, “Лада”, “Ярило” та інші боги й герої слов’янської міфології. Усі вони добрі й щедродайні, ці небожителі йдуть до людей і допомагають їм.
Зображені пані Ніною в скульптурах і горельєфах герої зовні незворушні й монументально величні, і водночас дуже людяні. Майстриня наділяє своїх персонажів індивідуальними рисами. Кожну композицію подано в обрамленні декоративних квітів, кетягів калини, птахів чи звірів.
Богдан Перегінчук, ще навчаючись на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, зацікавився символічними зображеннями тваринного світу в народному орнаменті. Митець зазначає, що тварин і птахів любив із дитинства, постійно малював і ліпив саме їх. Тепер цей світ відтворено у своєрідному зображенні зооморфних символів. На його аркушах бачимо коня, що символізує грацію, жабу — символ плодючості, рака — трудолюба, ластівку — віщунку весни. Кожен такий персонаж наділений особливим магічним змістом.
Роботи Ірини Старченко — випускниці Харківського художнього училища і тамтешньої академії культури на перший погляд досить реалістичні. Але у відображенні навколишнього світу художниця вдало передає неподільну єдність людини й природи.
Мистецтвознавці дали досить високу оцінку чудовому задуму художників і його належному втіленню. А на думку голови ради Ліги українських жінок Одещини, філолога й публіциста Аліни Пляченко, учасники артпроекту “Дивосвіт рідного краю” вже впевнено заявили про себе як бойчукісти, послідовники фундатора української школи монументального мистецтва Михайла Бойчука. Вона нагадала, що цей представник Розстріляного Відродження зробив унікальні розписи й санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибейському лимані.
Але, на жаль, одеська влада не шанує української культури й мистецтва. Тож плекати у русифікованій Одесі українське дерево буття непросто. Нерідко в народі його уособлювала тополя. Було у наших пращурів-язичників навіть свято Тополі. Саме в ці дні наприкінці весни обирали найстрункішу дівчину, прикрашали її стрічками, намистом і водили селом, співаючи: “Виросла тополя край чистого поля. Пишайся, тополенько, розвивайся, буйному вітроньку не піддавайся”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment