Наша одвічна Конституція

Микола ПЕТРЕНКО,
м. Львів

Перша Українська Конституція (та й не тільки українська!) — це Пилип Орлик?
Це не Пилип Орлик!
Перша Українська Конституція закодована у моральних імперативах нашої народної творчості, насамперед пісенної, закріплена для обов’язкового дотримання у звичаях та обрядах, забобонах, замовляннях і закляттях, повір’ях, приповідках і прикметах, загадках і казках, врешті — у всьому неосяжному багатстві створеного в передісторичних межах нашими далекими, мудрими, працьовитими, милостивими й чесними попередниками.
Придивіться уважніше — і отримаєте відповіді на всі глибинні пункти, які визначають суть кожного народного закону.
Від народження: дитина мусить поважати батьків своїх, турбуватися про них до останніх днів життя. Мусить рости і радіти, вчитися працювати і жити в колективі, тішитися правдою і красою, підставляти плече ближньому, допомагати побудувати хату вдові чи сироті, піклуватися немічними, доростати до високого розуміння належності до одвічного роду і народу, до турботи про найдорожче — про свою Вітчизну. У нас найяскравіше це виражено в усьому причетному до козаччини. Дівчина мусить бути вірною своєму обранцеві — тому, хто сповняє свій патріотичний обов’язок. Молоді мусять побратися, зберігаючи до того часу цноту. Про це свідчать пісні і звичаї, традиції і забобони, заклинання і замовляння, — від досвідок до колодія, до віночка цноти, до червоної калини першої ночі — а чи до обмазання дьогтем воріт, до обрізання коси. І це було узвичаєно в кожному селі чи містечку, де жили українці, на всьому неоглядному обширові обабіч Дніпра — люди скрізь жили за звичаєвими — тобто, конституційними вимогами.
У ті бездержавні часи народ твердо дотримувався правових норм, коли жоден злочин не лишався непокараним — чи то громадським осудом, чи то певною ізоляцією, чи навіть самосудом. Турбота про дітей, фаховість, мудрість — та тільки пригляньмося, все те виписане нашими предками. І багатьма проявами дійшло до наших днів. Від куті для пташат і тварин, для яблунь і вишень, до всепрощення на початку посту, до розговіння великоднього, до засіву обжинок. Немає потреби перераховувати докази на користь проголошених мною конституційних засад — але для мене незаперечно: ми жили одвічно як державний народ із своїми конституційними правами та обов’язками — і цьому є незлічима кількість свідчень, вони збережені у непочислимості скарбів наших мовних, сконденсовано втілених в ідіоматичних виявах! Рівно ж як і в Кобзаревих глибинах — в даному разі ми маємо всі підстави говорити про рівнозначність нормативних імперативів: одвічно народних і Шевченкових. Як і їхніх кращих послідовників, нових творців літературного скарбу народу, на противагу проповідникам беззаконня і анархії, разом із вседозволеністю, із возвеличенням розпусти.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment