Микола ГЕГА,
філолог, м. Краматорськ
Невже телеглядачам України треба прокидатися опівночі, аби в “Зоні ночі” на Новому (і тільки на Новому) телеканалі переглянути передачі про творчість українських літераторів і художників, театральних діячів, композиторів, зодчих? Тож чому всупереч українському законодавству найвпливовіший чинник, яким є телебачення, не виконує своєї основної функції?
Чому до дня народження талановитого українського поета Василя Стуса на телеекранах денного ефіру не знайшлося програми, присвяченої його творчості на зразок програми про Висоцького? Може, тому, що він став жертвою радянської машини смерті? Тож сам Бог велів нашому телебаченню говорити про нього на повний голос якнайчастіше.
Останнім часом на телеекранах, немов гриби після дощу, стали з’являтися кінофільми на воєнну тематику. І це похвально, адже героїка захисників Вітчизни цілком закономірно повинна викликати гордість. Але ця місія, на жаль, зводиться нанівець через недбальство постановників.
На телеканалі НТН демонструвався багатосерійний фільм “Чужие крылья”, про події Великої Вітчизняної війни.
Виконавці настільки далекі від правди воєнного лихоліття, що перетворили твір на кінокомедію: усміхнені обличчя навіть під час примусової страти людей, регіт із приводу і без нього, крикливі накази та суперечки, удавані незграбні рухи і падіння застрелених наповал гітлерівців і таке інше. Німецькі мотострілки чомусь носяться дорогами війни на наших мотоциклах К-750, колеса яких мають дюралеві гальмівні барабани. Щодо звукошумового оформлення, то теж чимало помилок. Багато похибок у епізодах із просуванням червоноармійців. Наприклад, колону піхотинців невиправдано доповнюють кіннотники, тоді як це була окрема група військ. А гармати “сорокоп’ятки” тягають не півторатонки чи “студебекери”, а бортові “газони” післявоєнного випуску тощо.
Кінематограф уперто стверджує, що загарбники — то лише гітлерівці. Але ж населення окупованих територій найбільш жорстоко потерпало від союзників гітлерівської Німеччини, зокрема румунських вояків. Годилося б і цю сторінку Другої світової війни висвітлити на екрані.
Доречно й запитати, чому на телеекранах не демонструються українські фільми, якщо вони виборювали призові місця на міжнародних кінофестивалях?
