Данина пам’яті Івана Франка

img_0058Богдан САВАК,
голова Денисівського осередку “Просвіти”, Тернопільська область

Група студентів Львова із просвітницькою метою влітку 1885 року здійснила мандрівку Поділлям. У містах і селах читали доповіді про освіту, скасування панщини, про творчість Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, ставили концерти.
У мандрівній групі взяли участь Іван Франко, Корнило Устинович, Микола Івасюк, Юліан Панькевич, композитор Остап Нижанківський та інші представники творчої інтелігенції. 2 серпня учасники подорожі виступили в замковому залі Тернополя. На тому вечорі кілька пісень виконав і селянський хор із Денисова під керівництвом о. Йосипа Вітошинського. 1885 року у варшавському журналі “Правда” (ч.  26) Каменяр поміщає кореспонденцію про розвиток культурно-освітнього руху в Галичині, у якій описує і денисівський хор, згадує про нього й у своїх творах. У Київському державному архіві АНУ ім. Т. Шевченка в рукописному фонді Івана Франка зберігається понад сотня пісень, записаних денисівцем, у майбутньому священиком штату Пенсільванія (США) Ільком Кузівим, які він записав від людей нашого села й передав Іванові Франку.
Після усунення графа Казимира-Фелікса Бадені з крісла австрійського кабінету міністрів цю посаду зайняв тернопільський староста, депутат австрійського парламенту поляк Леон Пінінський. Відповідно звільнилося депутатське місце в цьому окрузі (Тернопільський, Збаразький та Скалатський повіти). Виборці вирішили, що їхнім послом до віденського парламенту буде Іван Франко. Адже прості люди вже знали його не тільки як визначного письменника, а й як мудрого політика та вбачали в ньому свого захисника.
Позачергові вибори призначили на 22 червня 1898 року. І. Франко з місцевими комітетами організував агітаційні поїздки по селах свого округу. У книзі “Шляхами золотого Поділля” (Нью-Йорк, Париж, Сідней, Торонто, 1983) автор допису Пилип Гайда пише, що І. Франко зі Львова спершу поїхав до Глубічка Великого, де мав свого шанувальника о. Чайківського. Потім вступив “до Чистилова, де сконтактував із місцевим виборчим комітетом і залишив йому всі потрібні виборчі інструкції. Відвідав також села Денисів і Купчинці, де мав своїх однодумців за ідеологією в особах Павла Думки та доктора Григорія Гарматія. Мав він в обидвох тих селах добрих співробітників — о. Вітошинського в Денисові та о. Кобилянського в Купчинцях. Франко їздив також і до Настасова, де ревним його співробітником за ідеологією був один із дуже поважних і впливових господарів — Куріца. Менші села — Пронятин, Курівці, Довжанку, Воробіївку, Городище, Чернихів — відвідав сам або посилав туди своїх довірених, переважно студентів”.
Жодних сумнівів у перемозі на виборах І. Франка не було. Технічним опонентом Каменяру був тоді тернопільський лікар, москвофіл Антін Гладишовський (1860—1923), який навіть не вів агітації, бо всюди отримував словесні ляпаси. Комісія однак “порахувала”, що Гладишовський отримав перевагу на 4 голоси.
Нині департамент із питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації та Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка ініціювали відродження тих давніх добрих традицій. Група львівської інтелігенції щорічно виїжджає в один із населених пунктів, у якому колись побував Великий Каменяр і влаштовує літературно-мистецьке свято “Шляхами Івана Франка”. Такі заходи вже відбулися у Болехові та Лолині Івано-Франківської області, торік у селі Жукові, а в червні цього року — в селі Денисові, що на Тернопільщині.
Делегацію зустріли денисівці усім селом із короваєм на вишиваному рушнику під мелодію маршів духового оркестру місцевого осередку “Просвіти”. Прибули  того дня до нас і мешканці з інших населених пунктів.
Свято, приурочене 97-м роковинам від дня смерті Івана Франка, розпочалося відправою Служби Божої у церкві Святого Миколая священиками Козлівського деканату за участю хору “Благовіст” львівської церкви Святого Архістратига Михаїла.
Програму культурно-мистецького дійства розпочав хор “Благовіст” (диригент — Тарас Мельник, президент хору — Петро Сидор). Потім виступили директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, письменник Роман Горак, заступник директора того ж музею, заслужений діяч мистецтв України Петро Зозуляк, актори Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народні артисти України Юрій Брилинський та Святослав Максимчук, поетеса, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка Любов Проць, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Чорнопиский. Із пісенними творами виступили солістки Львівської філармонії Лілія Коструба, Ірена Грех, Ніна Карпінець, Ольга Фенюк, артист Микола Габрук.
Представники львівської делегації та денисівської громади поклали квіти до пам’ятників о. Йосипа Вітошинського, Тараса Шеченка й Іванни Блажкевич.
Активістам, які доклали найбільше зусиль до підготовки цього свята, вручили подяки та пам’ятні дарунки (франкознавчу літературу) від Козівської райдержадміністрації та районної ради і від Львівського музею.
Для учасників свята влаштували виставку-продаж книжок львівського видавництва “Каменяр”, яку представив директор видавництва Дмитро Сапіга. У місцевому краєзнавчому музеї організували виставку “Іван Франко і Денисів”, було випущено поштові конверти з портретом Каменяра (художник — Дмитро Стецько, дизайн — Андрія Пилюха), нагрудні значки із портретом та написом: Свято “Шляхами Івана Франка”. Денисів. 02.06. 2013 р.
Від імені оргкомітету та громади села висловлюю щиру подяку інтелігенції Львова, а також народному депутату ВР України Володимиру Бойку, керівникам ПАП “Агропродсервісу” Івану Чайківському, Андрію Барану та підприємцю Ярославу Юрківу, які були спонсорами дійства.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment