Коронована палітра літератури

“Коронація слова”, покликана популяризувати українську книгу й засівати літературну ниву новими талановитими іменами, утринадцяте оголосила переможців. “Коронація слова” — конкурс, який укотре підтверджує, що сучасна українська література та сучасне українське мистецтво не поступаються кращим європейським зразкам і приречені на успіх та визнання. Серед інформаційних партнерів конкурсу — тижневик “Слово Просвіти”.

Уляна ВОЛІКОВСЬКА

За словами організаторів Тетяни та Юрія Логушів, для яких конкурс є справою життя, цього року надійшло близько 6 тисяч творів українською мовою. Прискіпливому журі було непросто обрати найкращих у номінаціях “Романи”, “Кіносценарії”, “П’єси”, “Пісенна лірика” (окремо у цих номінаціях нагороджуються твори для дітей). І ось після тривалих дискусій і словесних баталій визначено “оскароносних” переможців. Урочиста церемонія була пересипана виступами Марії Бурмаки, Іларії, гурту “Кому вниз”, “Райгород”, дитячих колективів, декламуванням творів Тараса Шевченка, врученням різноманітних спецвідзнак. У рамках літературного свята відбулося погашення марки “Петриківський розпис” на честь “Коронації”, а також організатори оголосили про початок конкурсу до 200-ліття Тараса Шевченка.
Головну перемогу здобув Б. Коломійчук за роман “Людвисар”, ІІ премія дісталася М. Троян (роман “Обліковець”), а ІІІ — Т. Велімовій (“Київ.UA”). Обираючи кращі “Прозові твори для дітей”, журі просто розгубилося, адже підходи до оцінювання виявилися різними. Ось що каже Наталія Позняк-Хоменко, голова журі у номінації “Прозові твори для дітей”:
— Оцінюючи твір, я керуюся такими критеріями: герой на початку твору має психологічно відрізнятися від героя в кінці, він має розвинутися і стати іншим. Так само читач має пережити певні метаморфози і відрізнятися від читача, який перегорне останню сторінку. Серед членів журі точилися дискусії, адже одні відстоювали думку, що твори мають бути кінематографічними, а на якість слова менше звертали увагу. Я ж відстоювала те, що якщо це “Коронація слова”, то варто наголошувати на чітко вибудуваному сюжеті, розвитку героїв. Серед творів, які відповідали цим характеристикам: “Айхо” О. Фариняк (I премія) — найдосконаліший стилістично і з точки зору сюжету. Закидали, що у ньому немає національної складової, що це фентезі, але у цьому жанрі авторка була справді на висоті. Також мені сподобався роман “Янголи Києва” С. Ковриги. Там порушена актуальна проблема захисту історичного середовища Києва. І написаний дуже щемливо і сентиментально. Щодо “Заклятого міста” О. Гавроша, то автор узяв сюжети закарпатських казок, поєднав їх і створив цікавий, парадоксальний твір. Усі “короновані” твори дуже цікаві, але вимагають доопрацювання перш ніж потраплять до читацької аудиторії.
Також члени журі бідкаються, що видавництва більше цікавляться “дорослою літературою”, а твори для дітей залишаються за бортом і не викликають такого інтересу серед видавців.
Сергій Куцан, член журі у номінації “Прозові твори для дітей”:
— Серед членів журі точилися ідеологічні суперечки щодо того, чи може твір бути взірцевим, чи має він виховний підтекст, чи він на часі. Особисто я надіслав на конкурс твір для дошкільнят “Пірат”, який подали на спецномінацію. У цьому жанрі, на жаль, працює дуже мало людей. Твори для дошкільнят — важлива тема, про це ми неодноразово говорили з організаторами конкурсу. Вони зізналися, що дитячі видавництва неактивні, дитяча література не у фокусі уваги.
У номінації “Кіносценарії” І премію отримав О. Ганзенко за твір “Юля намалює краще”, ІІ — А. Тимчишин (“Він. Вона. Львів”), ІІІ — Х. Погоржельська (“Три людини, два світи”). А серед “Кіносценаріїв для дітей” журі обрало “Гудзи-Мудзи Королеву Країни Загублених Гудзиків” Лани Ра. Андрій Тимчишин поділився враженнями від участі у конкурсі та планами на майбутнє: “Це дуже демократичний конкурс, який багатьом письменникам-початківцям відкриває дорогу в самостійне літературне життя. Мій твір — це мелодраматична історія про двох молодих людей, які приїжджають до Львова, де відгороджуються від глобалізованого світу і шукають шлях один до одного. Зараз я працюю над твором, який присвячений творчості відомого скульптора Пінзеля”.
У номінації “Пісенна лірика” першість здобув Є. Цимбалюк (“Три сльози — три жарини”), який щемливо висловився про те, що лише тоді, коли у лірики виростають крила, народжується пісенна лірика. Злети своєї душі подарувала Тетяна Череп-Пероганич, дипломант у номінації “Пісенна лірика”:
— Я вклала у вірш “Не мені” частинку своєї душі. Це історія про кохання, — його не можна назвати нещасливим, тому що жінка, навіть розлучаючись, бажає коханому хорошої долі.
У номінації “П’єси” перемогла Н. Тубальцева (“Золотий поріг”), а ІІ і ІІІ місце посіли Д. Єльніков (“Каньйон Людей, або ж Дворище”) та В. Рибачук (“Моя Монро”). Серед п’єс для дітей члени журі вподобали “Цап-цар” (В. Читай).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment