«Я вірю в Бога, люблю людей, а надіюся тільки на себе…»

868-1
Фото автора

Молоду, але досить відому й успішну виконавицю народних пісень Руслану Лоцман вважають продовжувачкою школи видатної артистки Ніни Матвієнко. У свої 24 роки дівчина навчається, викладає, збирає український фольклор, пише власні тексти й музику до них і займається сольною кар’єрою.
Руслана — переможниця всеукраїнських і міжнародних конкурсів, її добре знають не лише на вітчизняній сцені, а й за кордоном. Особливість творчості цієї дівчини — неповторний тембр її голосу, неординарна сучасна подача старовинних пісень. Нещодавно видала перший сольний альбом «Обіймаю Україну!», про нього та життєвий шлях співачки наша розмова.

Наталія ГУБА

Народилася Руслана Лоцман у невеликому, але живописному селі Сигнаївка, що на Черкащині. Свою по-дитячому щиру і наївну любов до рідного краю вона змалечку описувала у віршах і перших дитячих пісеньках.
— Римовані рядки з’являлися від побаченого, а захоплювало мене все. Досі пам’ятаю, як написала свою першу пісеньку про пташечку. Влітку ми з сестрами пасли корів. Одного разу, женучи худобу додому, я помітила, як наді мною кружляє маленька пташечка і весело щебече. Я почала щось мугикати під ніс, а коли повернулася додому, то заспівала мамі вже готову пісеньку, — згадує співачка.
Проте Руслані було в кого вдатися, бо в родині Лоцманів усі мають неабиякі голоси. Тато, Олександр Сергійович, багато років працює директором Сигнаївського будинку культури, а мама, Галина Григорівна, — художнім керівником.
— Із дитинства зберігаю у своєму серці теплі спогади, коли зимовими вечорами ми з батьками та сестрами влаштовували справжні концерти, грали на різних музичних інструментах і співали народних пісень. На такі “вечорниці” з радістю сходилися друзі, родичі та сусіди, — розповідає Руслана.
Уже з другого класу вона брала активну участь у всіх співочих конкурсах. Спочатку районних та обласних, а потім всеукраїнських. Батьки брали її з собою, їдучи з сільським хором на фестивалі й різні концерти, де юна артистка співала не лише народні, а й власні пісні. Дівчинці дуже подобалося подорожувати Україною, спостерігати за особливостями народно-пісенної культури різних регіонів. Саме тоді вона починає збирати фольклор.
— Пам’ятаю, ще в 10 класі, в науковій роботі для Малої академії наук про збереження пісенних скарбів у селі Сигнаївка, написала: “Мрію стати співачкою, як Раїса Кириченко, Ніна Матвієнко, щоб довести, що українська пісня — це завжди актуально. І ця робота — перший крок до моєї мети”. Тоді, коли я писала цю роботу, навіть подумати не могла, що познайомлюся з Ніною Матвієнко і навчатимуся в неї вокального мистецтва, — каже Руслана.
На вступний іспит до Національного університету культури і мистецтв Руслана Лоцман прийшла просто заради цікавості. Як з’ясувалося — недарма. Приймальна комісія оцінила сильний і красивий голос абітурієнтки, і єдину з курсу направила в клас до Ніни Матвієнко. Чотири роки Руслана навчалася у народної співачки, переймаючи безцінний досвід.
Студентські роки — сила яскравих спогадів і перші сходинки до великої сцени. Уже на другому курсі університету Руслану відзначили за кращу інтерпретацію народної пісні в сучасній естрадній музиці в Рівному, на “Шоу — Західний регіон”. Незабаром запросили до участі у фестивалі “На Івана Купала” в Польщу та на “Шевченко-Фест” до Львова. А потім одна за одною перемоги. На 5-му ювілейному фестивалі авторської пісні “Срібні струни” Руслана стала кращим автором-виконавцем, виборола перше місце в конкурсі “Чарівна свічка” та гран-прі на фестивалі “Весна—2007”. Торік брала участь у Всеукраїнському пісенному марафоні “Пісня єднає нас”, який увійшов до книги рекордів Гіннеса як найдовший співочий марафон у світі.
Потім “Планета юності” в Естонії, де отримала 1 премію; Європейський фестиваль музики у Франції (м. Париж); пісенно-поетичний конкурс “Журавли над Россией”, присвячений 65-річчю Великої Перемоги в Москві, де її авторську пісню визнали кращою.
Із нагоди 20-ї річниці Незалежності України вийшов сольний диск Руслани Лоцман “Обіймаю Україну!”. Він об’єднав нові та написані ще за шкільних і студентських років її авторські пісні, серед яких “Заспіваймо від серця”, “Заплакане кохання”, “Егоїстка”, “Щира українка”. А ще в ньому зібрано багато пісень із різних куточків України. Наприклад, “Із-за гори” — старовинна народна пісня з Полтавщини, “І на тім боці, на толоці” з Черкащини, а “Ой гой-я, гой-я” з Івано-Франківщини.
“Обіймати” Україну Руслана почала з рідної Черкащини. Хвиля концертів прокотилася по селах Шполянського району: Матусів, Сигнаївка, Лебедин… Далі чудовий концерт у Білій Церкві, потім у Черкасах. Презентація відбулася в залі обласної філармонії за участю Черкаського народного хору та Симфонічного оркестру.
Почути чудовий спів Руслани мали змогу мешканці та гості столиці, які завітали в Пирогове на Покрову. Саме там співачка презентувала диск, за що отримала орден Всеукраїнського козацького війська “За вірність козацьким традиціям”.
— Після концерту в Черкасах мене запросили на фестиваль “Наша спадщина” до Нью-Йорка, де ми  разом із Черкаським народним хором дали концерти перед українською діаспорою та в музеї мистецтв. Згодом мені пощастило поїхати у складі делегації української інтелігенції у Страсбург і виступати в Європарламенті. Також побувала з концертною програмою у Литві, Латвії, Молдові, Росії, Білорусі. Всюди нашу українську пісню знають і люблять, а українців поважають.
Нині Руслана Лоцман готується до захисту дисертації в НПУ імені М. Драгоманова, де нині навчається в аспірантурі й викладає.
Дивлячись на цю тендітну дівчину, дивуюся, як вона встигає навчатися, писати наукову роботу, викладати, створювати пісні, готуватися до концертів, гастролювати, збирати фольклор… Ще й переконує, що від усіх цих занять отримує задоволення та натхнення.
Одна з найзаповітніших мрій Руслани — зробити сольний концерт у Палаці “Україна” за участю провідних колективів, з якими нині співпрацює. Зараз співачка працює над наступним альбомом, який відрізнятиметься від попереднього.
— Якщо перший диск охоплював різні напрями, періоди й регіони України, то наступний збере пісні одного напряму, і звучатимуть вони в одному стилі. Це народні пісні, але в сучасному, незвичному дотепер аранжуванні. Хочу спробувати себе в екстранеординарних стилях. Нині шукаємо, в якому з них народна пісня звучатиме краще: джаз, поп, рок чи щось інше. Зараз працюю над сучасним аранжуванням до пісні “Туман яром” і записом нових авторських пісень…
Побажаємо Руслані успіхів, натхнення і перемог, чекатимемо її нових пісень і концертів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment