Дмитро СТУС: «Шевченко має бути доступним для всіх»

dsc_0085Закінчення.  Початок у ч. 25 за 2013 р.

Національний музей Тараса Шевченка завершив реалізацію проекту “Віртуальний архів Тараса Шевченка”. Протягом місяця оцифрували 138 архівних справ (загальна кількість — 9 000 сторінок-документів про життя і творчість поета й художника). Частина з них доступна на сайті музею. Про це розповідає Дмитро Стус:
— У нас іде активна наукова робота, ми оцифровуємо документи, створюємо електронний страховий фонд, на який ще не повністю знайшли гроші, але вже робимо його в борг, щоб на момент, коли розпочнеться попит (а це станеться вже в листопаді-грудні), мати певну кількість готового матеріалу. Бо ж доведеться оновлювати 100 музеїв в Україні, кімнати в посольствах і т. ін., а не буде з чого… Тож поки робимо без грошей, своїми силами.
Один із грантів, які вдалося вибороти, — грант Ріната Ахметова на оцифровку. Але поки що оброблено менше 1 % з того, що є в музеї. Якщо говорити про малярство, то все воно буде оцифроване, адже це не так багато — у фондах музею 26 картин і близько 650 гравюр тощо. Але до нього ще є наукова частина: де воно зберігалося, звідки походить… Купа додаткового наукового матеріалу. І з цим величезна проблема.
Ідеться про унікальні документи, які раніше не були представлені так широко, як от метрична книга 1814 року із записом про народження майбутнього поета, прижиттєві видання з автографами автора, листування державних службовців у період заслання, постові відомості про караульну службу Т. Г. Шевченка у Новопетровському укріпленні (1852 р.), особиста справа Т. Г. Шевченка Канцелярії Імператорської Академії Художеств, Справа Міністерства Воєнного департаменту Імператорського “По отношению командующего Императорской главной квартирой, об определении на службу, за возмутительные соченения, художника Санкт-Петербургской Академии Художеств Шевченку рядовым с правом вислуги”, Справа Канцелярії Чернігівського цивільного губернатора “По отношении Санкт-Петербургского оберполицермейстера об учреждении полицейского надзора за назначеным в Академики Тарасом Шевченком” тощо. І для того, щоб зберегти їх і дати можливість ширшому загалу ознайомитись із ними, і був реалізований проект “Віртуальний архів Тараса Шевченка”. Тепер музей матиме й електронний страховий фонд цих матеріалів. Для дотримання правильних умов оцифрування архівних документів працівники музею використовували високоякісні професійні сканери Solar, що не завдають шкоди оригіналам, і пройшли навчання у фахівців компанії-партнера “Електрон­ні архіви України”.
— Поки що все, що ми робимо — і оцифровка, і інші проекти, — не за державні кошти. Тому так мало: знайшли кошти — шматочок зробили, знайдемо ще — ще зробимо. Нам ідуть назустріч: роблять дешевше, більше, щось безкоштовно, але це не забезпечує системності. Хоча про програми оцифровки архівів зараз багато говориться на державному рівні, але реально за державний кошт у цьому напрямку нічого не зроблено.
— Сьогодні у світі електронні бібліотеки набули значного поширення. Поляки і росіяни активно розміщують в Інтернеті свої першодруки, популяризуючи таким чином здобутки своїх національних культур…
— Сьогодні нас не можна порівнювати з поляками чи росіянами, адже і там, і там працюють державні програми, вкладаються мільйони. Ми плануємо розміщувати оцифровку в Інтернеті, але в якому обсязі — невідомо. Потрібно вирішити питання серверного простору, хостингу. Якщо користувач Інтернету не платитиме за контент, — ми мусимо знайти під це кошти, тобто фактично це організаційно-фінансова проблема. Звісно, зараз у музеї доступно більше цифрового матеріалу, адже тут із нами працює компанія Solar, з якою плануємо робити пересувні експозиції. Фонд Леоніда Кучми “Україна” придбав нам аудіогіди, для яких анг­лійський текст екскурсії безкоштовно зробила Національна радіокомпанія України. Ми виграли маленький грант від Фонду “Відродження” на створення при музеї енциклопедії. Я вдячний усім нашим партнерам. Хотілося б мати більшу підтримку від держави, але ж і без того з бюджетних коштів люди отримують заробітну платню, оплачують комунальні послуги, охорону. І це дозволяє нам тримати вартість квитків, мабуть, однією з найнижчих у Києві — 5 гривень дитячий квиток, дорослий — 15. Щоправда, зараз, у зв’язку з ремонтом, вхід на виставку коштує 20 гривень, але це тимчасовий захід, бо Шевченко має бути доступним для всіх. Тому й хочу, щоб в Інтернеті музей і його колекція були представлені якнайповніше, бо навіть проживаючи в маленькому селі, користувач Інтернету повинен мати можливість оглянути віртуальну екскурсію, побачити Національний музей Тараса Шевченка.
— Як Ви отримуєте нові надходження до музейної колекції і чи отримуєте взагалі?
— Щось нам дарують, щось дістаю я чи наш зберігач, є можливість закуповувати експонати, присвячені кирило-мефодіївцям і Тарасу Шевченку, але коштів на це немає. Тому ця робота системно не проводиться і не проводилася.
Сьогодні музей у межах своєї наукової діяльності збирає і поширює знання про культуру та історію ХІХ, ХХ і ХХІ ст., здійснює методичну допомогу музеям Шевченка в Україні, допомагає їм у підготовці експозицій і виготовленні матеріалів, а також надає методичну допомогу українським громадам у Росії, США, Канаді, популяризує українську культуру.
Тут відбуваються концерти камерної класичної, народної, альтернативної музики, різноманітні виставкові проекти, майстер-класи, лекторії, літературні вечори, відкриті інтерв’ю, презентація художніх і літературознавчих видань, перегляд художніх і документальних фільмів. У межах культурно-освітньої програми НМТШ діє Центр дитячої творчості. У цьому контексті наступне запитання до Дмитра Стуса.
— Національний музей Тараса Шевченка є відомим у столиці культурно-освітнім і мистецьким центром. Наскільки пріоритетним є цей напрямок у його роботі?
— Коли говоримо про дух Шевченка, маємо розуміти, що навколо цієї людини завжди вирувало культурне життя. Для того, щоб Шевченко був актуальним для нинішніх митців, вони мають сюди приходити.
Крім того, тут, у музеї, представлений не тільки Шевченко, а його оточення, адже пересічна людина уявлення не має, в якому оточенні він зростав. Тож ми плануємо відкрити кімнату Кирило-Мефодіївського товариства.

Спілкувався Євген БУКЕТ
фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment