Мартиролог Голодомору. Том 9

Євген БУКЕТ

Нещодавно вийшов дев’ятий том свідчень про Голодомор 1932—1933 років в Україні. Також до збірника увійшли спогади та документальні матеріали про голодомор 1946—1947 рр., які дають змогу побачити дію страхітливого механізму знищення українського селянства в наступному часовому відрізку, переконатися у незмінності тоталітарних тенденцій радянської влади. Ця книжка побачила світ за фінансової підтримки фонду “Відродження”, Національного університету “Києво-Могилянська академія” та парафіян Свято-Духівського храму УПЦ Київського Патріархату. Наукове керівництво проектом уже багато років поспіль здійснюють Національний університет “Києво-Могилянська академія” та Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
Перший том книги “Український голокост 1932—1933. Свідчення тих, хто вижив” надруковано 2003 року. Відтоді кожен новий том доповнює джерельну базу новими свідченнями очевидців великої трагедії. Незмінний керівник проекту — доктор історичних наук, протоієрей УПЦ Київського Патріархату о. Юрій Мицик.
Восьмий том збірника містив, серед інших, матеріали, які готували співробітники Національного історико-культурного заповідника “Чигирин” та мешканці с. Суботова. У дев’ятому томі співпраця тривала. Друга частина виданої навесні книжки містить записи 2012 року співробітників заповідника Надії Кукси, Світлани Хандучки та Тетяни Сібякіної та матеріали, які зібрала 2008 року учениця 11-А класу Чигиринського НВК № 2 Ганна Велько про геноцид у селах Чигиринського району Черкаської області. Стосуються вони і 1932—1933, і 1946—1947 років. Інші розділи дев’ятого тому упорядковані Юрієм Мициком, науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Інною Тарасенко та протоієреєм Олександром Овчинниковим. Вони містять, як і попередній восьмий том серії, роботи-записи, представлені школярами і студентами на Всеукраїнський просвітницько-патріотичний конкурс “Голодомор 1932—1933 років. Пам’ять народу”, а також раніше неопубліковані свідчення, записані студентами НаУКМА, краєзнавцями, учнівськими пошуковими групами. У збірнику — спогади кількох сотень очевидців подій із 17 областей України та Криму, тисячі імен загиблих у роки Голодомору. Кожен спогад – безцінне свідчення про дійсність того смутного часу. Особливу цінність, на наш погляд, становить список 142 мешканців с. Неморож Звенигородського р-ну Черкаської області, складений односельцями. Такі документи найбільше вражають читача, адже мовою цифр доводять масовий характер геноциду.
Деякі цікаві матеріали вміщено в розділі “Додатки”. Це уривок зі щоденника етнографа В. Г. Кравченка з фондів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського та маловідома брошура Сергія Вакулишина “Чи був Голодомор у Києві?”, видана 1997 року.
Українському голокостові 1932—1933 років присвячено чимало дослідницьких праць. Сьогодні з покоління, яке пережило цю трагедію, лишилися одиниці. Та дослідження триватимуть і надалі, доки пам’ять людська говоритиме вустами очевидців Голодомору та їхніх нащадків. Інше джерело інформації – публікація раніше зібраних свідчень, які припадають пилом на полицях шкіл, бібліотек, сільрад і районних державних адміністрацій. Тож пошуки тривають. Упорядники переконані, що активізувати процес і вчергове згадати про невинно убієнних допоможе вшанування на державному рівні 90-х роковин трагедії восени цього року. Проте мало сподіватися лише на державу. Потрібно й самому докладати зусиль у справі збереження національної пам’яті. Приклад Юрія Мицика у цьому сенсі заслуговує на наслідування.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment