Із захопленням прочитали статтю Марії Майщук “Ключ до розуміння” (“Слово Просвіти” ч. 1, 2013) про діяльність Народного дому і Товариства “Просвіта” у селі Глибока Чернівецької області. Так захотілося подякувати просвітянам за творчу і плідну діяльність на ниві українського відродження! Якби всі були такі активні й діяльні, як у с. Глибока!
Стаття “Ключ до розуміння” та звернення Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка “Напишемо історію “Просвіти” разом” (ч. 50, 2012) спонукали й нас розповісти про діяльність “Просвіти” м. Новомосковська Дніпропетровської області.
“Просвіта” у Самарському краї діяла ще у 1930-ті роки. Є дослідження про це новомосковців, зокрема Івана Головатого, Бориса Коваленка, Парасковії Бровченко, Емми Шаповалової. Опубліковано матеріал “Пам’ять про коріння духовності” в газеті “Слово Просвіти” (ч. 15, 2008 р.). У “Новомосковській правді” були опубліковані рідкісні світлини 1930-х років аматорів художньої самодіяльності, які розшукали просвітяни.
У ті роки на Воронівці, при Новомосковській залізниці просвітяни організовували гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий, народних інструментів. Словом і піснею, музикою сіяли духовність, формували свідомість, пильнували коріння української мови. Керівником “Просвіти” був Іван Варфоломійович Шакало (загинув 1949 року в Західній Україні).
Просвітяни Новомосковська нині продовжують традиції попередників.
Мета і форми роботи подібні у всіх просвітянських осередків, бо у нас єдиний Статут, бо у нас єдине кермо — наша газета “Слово Просвіти”.
Як приклад нашої спільної діяльності з просвітянами Західної України є те, що В. Затишняк, Д. Головченко, Е. Шаповалова зустрічали Новий 2012-й у Львові, брали участь у презентації перевиданої книги нашого земляка, політв’язня Михайла Шевельова “Ув’язнена юність” (автор був репресований 1950 р. у Трускавці).
Презентація, організована світлої пам’яті Ярославом Лемиком, тодішнім редактором журналу “Світ дитини”, Богданом Гуцило (краєзнавець із Трускавця), Ігорем Калинцем (політв’язень, поет), відбулася в Музеї етнографії. Книга перевидана коштом “Комітету Оборони Прав Людини” з Сіднею (Австралія) за клопотанням Ярослава Лемика. Ми щиро вдячні львів’янам. Це яскравий приклад єдності Західної і Східної України, нашої спільної діяльності.
“Просвіта” у Новомосковську теж мала свою “Світлицю”, в якій зберігалася рідкісна література українською мовою, зразки вишитих рушників, раритетний посуд, різьба з дерева — усе це подарунки просвітян. Там збиралися рухівці, просвітяни, політв’язні й репресовані, жіноче товариство Олени Теліги, козацтво. Діяла координаційна рада. Чому пишемо у минулому часі? Бо на День Злуки 2012 року голова “Просвіти” була в облдержадміністрації на святі, там їй вручили грамоту-подяку за активну діяльність, і цього ж дня виламали замок і під керівництвом правлячої партії вивезли документи, речі, книги (бо “Просвіта” не підтримувала Партію регіонів). Було заявлено в міліцію, в адміністрацію, депутатам. Було звернення голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павла Мовчана до голови міської ради, до відділу облуправління з питань захисту населення. Але результат нульовий. “Просвіта” досі не має свого приміщення. Обіцяють… Але ми не втрачаємо надій, продовжуємо роботу.
Гадаю, що на засіданні Головної ради “Просвіти” розглянуть питання про захист органами місцевої влади діяльності громадських організацій, приймуть рішення згідно зі щойно ухваленим документом про громадські організації.
Товариство шанувальників української мови, а згодом Товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка у Новомосковську створено 1989 року (делегати були на установчій конференції в Києві). Біля джерел організації — близько 140 учасників (головами “Просвіти” були Петро Токар, Михайло Шевельов, з 1995 року — Емма Шаповалова).
За 23 роки діяльності багато жовто-блакитних пустоцвітів обсипалось, покинуло “Просвіту”. Багато активістів відійшло у царство небесне. З 1989 року продовжують активну роботу Варвара Соколовська, Тамара Шаровара, Михайло Шевельов, Олександр Таран, Надія Щербина, Ганна Буркацька, Олена Приходько, Анатолій Джусов, Євген Шульга, Раїса Калашникова, Зіна Попова, Василь Цапик та інші.
Найактивніші члени “Просвіти” — учасники художньої самодіяльності. До організації увійшли учасники народного хору української пісні, яким 40 років керував заслужений працівник культури Віктор Громов, після його смерті — Дмитро Мірошник, староста — просвітянка з 1989 року Олена Приходько. Про діяльність хористів і їхнього керівника розповіла Е. Шаповалова у книжці “Віконечко до душі” (Дн-ськ, Пороги, 2006) та в статті “Повінчані піснею” у газеті “Січеславський край”, №4, 2012 р.
Три роки тому за сприяння “Просвіти” і козацтва при управлінні міської культури було створено козацький хор “Самарська слобода”, до якого згодом долучили хореографічну групу (керівники В. О. Калашнік, В. О. Сокрута, баяніст В. І. Крикунов, солісти Олександр Мірошниченко, Іван Ніжніков, Ольга Калашнік, Леся Баглай, дві Насті — Струїло і Чарун).
Нещодавно хору присвоєно звання народного, він — колективний член нашої “Просвіти”.
Близько 40 років у Новомосковську діє народний ансамбль бандуристів “Сарма” (керівник С. Ф. Куценко). Він учасник усіх фестивалів і конкурсів всеукраїнського і обласного рівня, де постійно отримує дипломи і нагороди. 1989 року бандуристи виступали на установчій конференції “Просвіти”, відтоді вони члени організації.
Голова “Просвіти” Е. О. Шаповалова зібрала матеріали і написала художньо-документальний збірник “Дзвени, бандуро, над Самарою”, на видання якого, на жаль, немає коштів. Але є багато публікацій у газетах.
Варта уваги стаття “Мистецьких чар не зникне джерело” (Н. Летюшова, “Новомосковська правда”, 18.04.2007) про засновників та учасників ансамблю бандуристів; спогади Ганни Буркацької (голови первинного осередку просвітян-бандуристів) “Хай знають мої земляки, які ми, справжні патріоти”. На Міжнародному фестивалі “Чорнобильські мотиви” одержали національну відзнаку від Ніни Матвієнко. На духовних піснеспівах “Від Різдва до Різдва” (2012) в Дніпропетровську та на Всеукраїнському фольклорному фестивалі “Писанка” в Коломиї (2012) нагороджені кубком “Писанка” та Дипломом І ступеня.
У Новомосковську працює літературно-мистецьке об’єднання “Сарма”, якому тільки 4 роки (керівник О.С. Хиря). Учасники літоб’єднання — колективний член “Просвіти” (голова Н. М. Калита). Творчі люди збираються у читальному залі місцевої бібліотеки (зав. Н. А. Діхтяр), читають і обговорюють свої вірші, проводять зустрічі з письменниками Дніпропетровщини: Лесею Степовичкою, Григорієм Гарченком, Ігорем Тищенком, Олександром Тараненком та ін. Проводять літературні вечори, присвячені ювілейним датам письменників, практичні заняття з культури мовлення та вироблення навиків творчої майстерності “Багатство слова — майстерність автора”. Члени літературно-мистецького об’єднання видали першу колективну збірку “Калиновий цвіт” (Дніпропетровськ, “Пороги”, 2012).
Дякуючи Н. М. Калиті, самвидавом видали збірку “Бережіть рідну мову” на захист української державної мови і у відповідь на Ухвалу сесії Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка від 15 червня 2012 р та на підставі Всеукраїнського Форуму “Захистимо мову — збережемо Україну” від 25.09.2012 р. Зібрано спогади та твори для збірки про трагічні події голодоморів в Україні “Їм дзвони не дзвонили”. Просвітяни за підтримки Левка Лук’яненка 1993 року на цвинтарі встановили пам’ятний знак “Жертвам голодомору”.
Найактивніша діяльність — це зустрічі з читачами у школах, ліцеях, технікумах, бібліотеках, проведення презентацій, літературних вечорів. Торік проведено авторські вечори композитора Олександра Гаркуші, поета і прозаїка Михайла Васюка, Емми Шаповалової.
У листопаді провели декаду української мови і писемності: наукову конференцію, де ліцеїсти виступили зі своїми дослідженнями. Юля Макарова у конкурсі досліджень здобула ІІІ місце в області. Кожен клас провів літературні вечори, різноманітні конкурси, оформив газети, девіз яких — “Говорімо завжди українською”.
На завершення декади відбувся авторський літературно-мистецький вечір “Промінням любові окрилена” Емми Шаповалової, авторки книжок “Болем серця і душі” (2005), “Віконечко до душі” (2006) “Сузір’я талантів родини Бровченків” (2007), “У світі краси” (2007), “Патріот, що за любов таврований” (2008), “Петро Калнишевський у Новомосковську” (2009), “Посвята” (2011).
Автор і читачі декламували вірші, заслужений артист України Олександр Мірошниченко, народний ансамбль бандуристів, народний ансамбль “Черемха”, народний хор ім. Віктора Громова та народний козацький хор “Самарська слобода” виконали пісні на слова Емми Олексіївни.
Автора привітали голова міськради С. А. Мороз, начальник управління культури та туризму В. П. Шаликін, голова обласної “Просвіти” Сергій Довгаль, краєзнавці Михайло Рябцев, Анатолій Джусов, професор І. С. Стороженко, інші шанувальники українського слова. Учителі, які готували читців (Н. І. Щербина, В. С. Гончарова) отримали грамоти-подяки “Просвіти” та членські квитки просвітянина.
Просвітяни Новомосковська Михайло Шевельов, Віктор Громов уклали унікальний збірник “Ув’язнені пісні України”. Це багатющий скарб українського фольклору, української пісні, записаний у “захалявну книжечку” політв’язнем Ангарська. Він свідок і учасник подій, коли політв’язні заспівали “Заповіт”, а з вишок відкрили стрілянину по людях. Тоді і вирішив юнак-політв’язень записувати пісні з уст бранців. У книзі “Ув’язнена юність” він розповідає, як вижив завдяки пісні. За те, що не згодився стати сексотом, його помістили в “льодову камеру”. Щоб не замерзнути, він співав. Пісня і український дух його врятували.
Минуло майже півстоліття з часу його арешту. Михайло Шевельов згадав близько 500 текстів і мелодій пісень, які співали політв’язні. Дякуючи заслуженому діячу культури Віктору Громову, мелодії з уст Михайла були покладені на ноти.
Дуже хочеться, щоб збірники пісень Уляни Кот, Кузьми Смаля, Михайла Шевельова перевидало ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка.
Земля Самарська плідна талантами і патріотами. З 1974 року у Новомосковську мешкав Микола Сарма-Соколовський: священик, бандурник і бандурист, кобзар-співець, художник, поет, прозаїк, провідник ОУН, політв’язень ГУЛАГу, який був таврований за любов до українського слова на 25 років заслання. Тільки в роки незалежності України визнали його талант: він лауреат Міжнародної премії “В своїй хаті своя правда і своя воля”, 2003 року (посмертно) Рада колегії Міжнародної літературної премії ім. Богдана Лепкого нагородила М. Сарму-Соколовського ІІ премією на ниві національної літератури за збірку поезії “Срібне перо соколиного лету”.
Микола Сарма-Соколовський був натхненник і духовний наставник у діяльності “Просвіти”, РУХу, ОУН, член ради “Просвіти” Новомосковська з 1989 року. Про нього Емма Шаповалова видала книгу “Патріот, що за любов таврований”. За сприяння “Просвіти” КУН встановив меморіальну дошку на будинку, де він проживав. Але українофоби розбили. Міліція навіть не відреагувала на заяву.
Минулого року літературно-мистецьке об’єднання “Сарма”, міська бібліотека, “Просвіта”, обласна Спілка письменників Дніпропетровщини провели презентацію книги Сарми-Соколовського “Услонці”. Повість присвячена рокам перебування у Соловецьких концтаборах. Книга вийшла 2011 року у видавництві “Ліра”. За життя письменника була опублікована в часописі “Січеслав”.
Ми, новомосковці, маємо щастя спілкуватися з дружиною Миколи Олександровича — Варварою Степанівною Соколовською (член “Просвіти” з 1989 року). Вона теж політв’язень, відбувала покарання у концтаборах Мордовії за те, що не донесла в КГБ на свого чоловіка. Сьогодні їй уже 90, але має світлий розум і пам’ять, вона наш порадник і друг, людина високої національної свідомості й патріотизму.
Однією з форм роботи “Просвіти” м. Новомосковська є допомога бібліотекам міста книгами.
Товариство спланувало заходи з нагоди підготовки і відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка: це конкурси, свята, видання, вистави; реконструкція пам’ятника Т. Шевченку, обладнання вулиці Шевченка, створення алеї ім. Шевченка тощо. Але потрібні кошти. “Просвіта” намагається співпрацювати з міською владою, управлінням культури, міськими бібліотеками, школами, музеєм.
Місто Новомосковськ може бути центром туризму. Цей козацький край Самарської паланки приваблює не тільки красою річки Самари, описаної у легендах і літописах, а й пам’ятками культури: Свято-Троїцький Собор (1778), унікальна споруда дерев’яної архітектури без жодного цвяха (будівничий Яким Погрібняк), реконструював (1888) майстер Олексій Пахучий. Сьогодні Собор в аварійному стані. Обладміністрація виділила кошти (на додаток до зібраних громадськістю), але Собор належить Московському патріархату. У Новомосковську залишився Свято-Миколаївський Самарський Пустинний чоловічий монастир (якому вже п’яте століття). Тут похований Кирило Тарловський, визначний подвижник, меценат Самарського краю.
Новомосковськ багатий талановитими людьми, які вболівали за розвиток культури. Серед них Кирило Тарловський (1709—1784), писар Самарської паланки Антін Андрійович Головатий (1744—1797); Прокопій Степанович Левандовський (1782—1849), священик, талановитий музикант, хормейстер у Соборі і Монастирі, композитор, художник-портретист, створив іконостаси багатьох церков у Самарському краю; Григорій Максимович Бораковський (1846—1890), лікар, доктор медицини, громадський діяч (можливо, він був керівником “Просвіти”), за покликом серця драматург, творчість якого високо оцінив Іван Франко; організатор самодіяльних драмгуртків. Їхню творчість і діяльність дослідив на основі документів і описав у книзі “Історія Новомосковська” (Дніпропетровськ, ІМА-прес, 2011, 735 ст.) просвітянин Анатолій Джусов.
Анатолій Боніфатійович Джусов (23.03.1939) — талановитий просвітянин, науковець, кандидат технічних наук, автор 52 винаходів, відзначений знаком “Винахідник СРСР”. А в душі він — історик, краєзнавець, дослідник, літописець Новомосковського краю.
На сторінках об’ємної книги “Історія Новомосковська” розкрито з документальним обґрунтуванням історію розвитку культури, “Просвіти” з давніх часів і донині. Книгу високо оцінив доктор історичних наук, професор ДНУ ім. Олеся Гончара А. Г. Болебрух.
Анатолій Боніфатійович бере активну участь у всіх заходах, які проводять “Просвіта”, бібліотека, управління культури міськвиконкому.
За підтримки таких активістів і діє “Просвіта” у Новомосковську з 1989 року. Нині у товаристві 62 члени, 2 колективних члени.
Прес-центр “Просвіти”
м. Новомосковська
