Музей української Біблії у Черкасах

Ольга КОСЕНКО,
старший науковий співробітник

На розі черкаських вулиць Байди-Вишневецького і Хрещатика розташований триповерховий особняк, споруджений коштом купців Цибульських. Це одна з найкрасивіших будівель Черкас і саме тут із 18 до 22 липня 1859 року жив Тарас Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка (автор — скульптор А. Кущ).
1989 року до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у цьому приміщенні відкрили унікальний музей однієї книги: “Кобзаря” Т. Г. Шевченка. Він з’явився завдяки наполегливій праці О. М. Шарапи, яка є незмінним директором закладу ось уже майже чверть століття, та небайдужих черкасців. Тож 2014 року у нас два  ювілеї: у березні — 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка і у травні — 25-річчя від дня заснування музею.
З 1991 року і до сьогодні при музеї діє єдина у місті книгарня “Криниця”. Уже в назві музею закодовано його профільне спрямування. Наукові працівники прагнули знайти якнайповніше зібрання “Кобзарів”. Фінансування було практично необмежене, але нелегко встановити контакти з приватними колекціонерами, у яких можна було б придбати експонати. Першим, до кого співробітники звернулися по допомогу, став учитель із Сум С. М. Арбузов. Ще 1987 року у нього придбали видання творів Т. Г. Шевченка (переважно радянського часу), критичні праці та ін.
Але фундаментом музейних фондів стала збірка колишнього робітника одного з харківських заводів, уродженця м. Городище Черкаської області Є. Г. Артеменка. Його колекція була об’ємнішою за сумську і містила справді безцінні експонати: “Кобзар” 1860 р., “Буквар южнорусскій” 1861 р., “Гайдамаки”, проілюстровані О. Сластіоном, 1886 р., видання творів Т. Г. Шевченка, укладені М. Костомаровим і Г. Вашкевичем, Ф. Вовком і О. Русовим, В. Доманицьким, І. Франком, О. Огоновським, альманахи “Ластовка” 1841 р., “Молодик” 1844 р., “Записки о Южной Руси П. Куліша” 1857 р., усі числа першого українського журналу “Основа” 1861—1862 рр. та багато іншого. У Артеменка вже  2006 року музей придбав ще одну збірку, яка поклала початок колекції мистецької шевченкіани.
Сьогодні заклад пишається майже сотнею безцінних портретів Великого Кобзаря, виконаних і художниками-аматорами, і майстрами пензля, такими, як Д. Г. Нарбут, М. О. Азовський, В. І. Тіщенко, Г. М. Кушніренко, Ф. С. Красицький та ін.
Починаючи з 2008 року, до березневих днів у музеї відкривається вже традиційна виставка “Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві”, на якій живописці, графіки, скульптори та народні майстри різних поколінь демонструють своє бачення вічної теми. Після виставки музей видає каталог. На щастя, розуміючи непросту фінансову ситуацію, у якій зараз перебувають заклади культури, художники щедро дарують власні роботи. Дякуємо за це В. Крючкову, І. Фізеру, М. Теліженку, І. Бондарю, В. Олексенку, А. Алексеєву, В. Цимбалу, М. Сенюті, В. Мухову, О. Сокуренко, І. Лавріненку, Ю. Озерану, Т. Сосуліній, родинам Сірих і Недосєко та іншим.
Робота закладу не обмежується збиральницькою та виставковою діяльністю. Усі працівники музею мають коло дослідницьких інтересів, результатами яких стали: “Видання творів Тараса Шевченка у фондах музею “Кобзаря”, “Шевченківські екслібриси”, “Скульптурна шевченкіана музею “Кобзаря”, набори листівок А. Ждахи та мистецької шевченкіани. Готується до друку каталог декоративного та ужиткового посуду із шевченківськими зображеннями.
2007 року у відремонтованому підвальному приміщенні відкрили шевченківську вітальню. У ній не тільки відбуваються виставки, а й майстер-класи, літературні вечори, міні-вистави, презентації книг, зустрічі з письменниками. У різний час зі своїми прихильниками тут спілкувалися М. Томенко, Є. Кононенко, Б. Стельмах, М. Павленко, С. Гальченко, С. Пантюк, Г. Гусейнов та ін.
На жаль, відсутність спеціального обладнання у шевченківській вітальні обмежує роботу, оскільки верхній експозиційний пояс дозволяє демонструвати лише картини. Виготовлення підставок під скульптури, горизонтальних і вертикальних вітрин для книг, посуду, медалей, значків, сувенірної продукції та турнікетів для листівок, марок, конвертів, календарів дозволило б показати відвідувачам чимало цінних предметів, які за браком місця зберігаються у фондосховищі. Щоб якось виходити із ситуації, працівникам музею доводиться користуватися вітринами основної експозиції на шкоду їй.
Часто зовнішній вигляд експонатів далекий від досконалого. Допомагає надати їм належного вигляду художник-реставратор із тридцятирічним стажем
В. Г. Крючков. Саме він здатен перетворити зовсім безнадійні речі на повноцінні експонати, відновити більшу частину картини чи ікони, оформити будь-яку роботу. Незамінна  його діяльність і під час монтування виставок.
Тож на порозі ювілею маємо надію, що з кожним роком ми будемо лише міцніти, кількість експонатів, статей, передач на радіо та телебаченні невпинно зростатиме, адже популяризувати ім’я Українського Генія — велика честь.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment