Що ж відзначають донецькі чиновники та московська Церква?

Марія ОЛІЙНИК,
м. Донецьк
Фото автора

У ці дні в Україні відзначають 1025-річчя хрещення Володимиром Київської Руси. Розроблено державно-церковні заходи, присвячені цій даті, хоча церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. На Донеччині влада теж розробила план заходів. Дивним чином вони збіглись із 400-річчям дому Романових та 95-літтям розстрілу сім’ї російського імператора Миколи II, усіх членів якої 2000 року канонізувала Російська Православна Церква. Розстріл членів царської сім’ї санкціонувало керівництво РСФСР — Ленін і Свердлов.
Із повідомлення прес-служби Донецької облдержадміністрації ми дізналися про один із таких державно-церковних заходів: “У середу, 17 липня 2013 року, о 10.00 (м. Донецьк, перехрестя пр. Панфілова та вул. Рози Люксембург) за участю представників Департаменту взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації на честь святкування 1025-річчя хрещення Київської Руси відбудеться закладка каменю під будівництво Храму на честь цесаревича Олексія”. Храм заплановано звести на території лікарні. На камені написано, що ця церква “…в честь и память святого новомученика царевича Алексия…”. На захід у робочий час зігнали лікарів, хворих, оскільки це на території лікарні. На церемонії був присутній головний лікар центральної міської лікарні Володимир Совпель, керуючий справами Донецької міської ради Володимир Скнар, начальник управління благоустрою Донецької міської ради Костянтин Савінов. Після церемонії людям роздали іконки із зображенням членів царської сім’ї, книжку “Житие, пророчества, акафисты и каноны святым царственным мученикам” і шоколадку виробництва компанії “Конті”. У книжці російський народний гімн “Боже, царя храни”. На питання, яка сума потрібна для будівництва храму, вікарій Донецької єпархії Варсонофій відповів: “Храми Господь будує”. Цікаво, кого він назвав Господом, мільярдера Нусенкіса і донецьку владу? А дикість і маразм ще і в тім, що будуватимуть храм жертві комуністичних репресій, великомученику саме того ідола, який стовбичить на центральній площі ім. Леніна у Донецьку. Українській Православній Церкві МП варто би спочатку вимагати від влади знести пам’ятник убивці царевича Олексія. Адже подолання зла починається з його усвідомлення. Тільки тоді воно втрачає силу і більше не відроджується. А також нарешті розпочати вшановувати жертв комуністичних репресій та Голодомору на Донеччині, зокрема і репресованих комуністами священиків. Поки що це роблять разом із владою та громадськістю тільки священики українських церков УГКЦ та УПЦ КП. А УПЦ МП досі піариться на всьому, що пов’язано з Росією, з так званою Великою Вітчизняною війною тощо.
Цього ж таки дня московська Церква, яка чомусь називається Українською православною, за погодженням з Олександро-Калинівською сільською радою Костянтинівського району, провела “хресний хід” селом із виходом на трасу Донецьк-Харків на честь роду Романових і 1025-ліття хрещення Руси. Портрет канонізованого і долученого до святих у Росії царя Миколи попереду. У колоні люди у військовому. На нарукавних нашивках посередині череп з кістками. Над черепом напис “Православие или смерть”, під черепом — “Жизнь за царя”. Ще на одній нашивці над двоголовим орлом напис “Бахмутский казачий полк им. Государя Императора Николая ІІ”. І діти — маленькі громадяни України — теж у цій колоні… Ким вони виростуть? Чужа церква мовою чужої держави агітує в незалежній Україні за царя-батюшку, за монархічну ідею, за політичну лінію останнього російського імператора… Виростуть такими, як і їхні поводирі — україножерами? Як же треба нас, українців, ненавидіти, щоб таке чинити за сприяння… не можу сказати української державної влади. Язик не повертається.
А ось ще один разючий факт — білборд у центрі Донецька: “Мы, дончане, просим прощения за убийство цесаревича Алексея. 17 июля 1918 года — день убиения святых царственных страстотерпцев”. Чому від мого імені хтось просить прощення за злочини Леніна та його більшовицької банди? Чому тоді в цей час лише на території Донецька ремонтують, підфарбовують 40 пам’ятників убивці Олексія та мільйонам невинних жертв? А 23 квітня 2012 року на перехресті вулиць імені Леніна та імені Шевченка у шахтарському місті Красноармійську Донецької області відкрили перший у незалежній Україні пам’ятник вождю світового пролетаріату — вбивці царської сім’ї, споруджений за ініціативою міського і обласного комітетів КПУ.
“Відкриття пам’ятника Володимиру Іллічу Леніну — унікальний випадок. Пам’ять про Леніна замовчується. У зв’язку з цим особливу цінність має ініціатива комуністів на місцях, Донецького обласного комітету КПУ”, — сказав, виступаючи на мітингу у Красноармійську, лідер комуністів Петро Симоненко.
Петра Миколайовича вітали піонери у червоних галстуках. Перед фіналом мітингу почалася гроза, що головний комуніст розтлумачив як салют усім присутнім на відкритті пам’ятника Леніну. І чомусь не прозвучав жоден голос від УПЦ МП, що це пам’ятник убивці всієї царської сім’ї, ініціатору вбивства багатьох священиків та руйнівнику православних храмів. А намісник Києво-Печерської лаври — митрополит Павло повідомляє, що хотів балотуватись до Київради від комуністів. Що це за подвійна мораль у діячів УПЦ МП?
А у козацькій Дружківці на земельній ділянці приблизно 100 кв. м., огородженій європарканом, на стовпі напис:
“Поклонный крест установлен в честь царственных мучеников — Его Величества Государя-императора Николая II и Его святого семейства: Государыни-императрицы Александры, Цесаревича Алексия, княжон Ольги, Татьяны, Марии, Анастасии, расстрелянных в 1918 году.

Этот крест — символ покаяния, которое мы должны понести за своих предков, косвенно участвующих в убийстве царской семьи: допустили их гибель, не встали на защиту, предали молчанием.
В 1613 году нашим народом дана клятва на верность роду Романовых, гласившая о верности русских людей и их потомков царям этой династии до второго пришествия Иисуса Христа. Когда Малая Русь (Украина) присоединилась к России, в Киеве был созван Собор, на котором народ так же дал клятву, утвержденную в 1613 году. Клятвенное обещание было нарушено, проклятие легло на нас.
Покаяние — это перемена ума. У нас должно измениться представление о царской семье на противоположное тому, которое было у коммунистов и у людей предреволюционной России, предавших монархию!”
Отакої! Виявляється, що ми, українці, дали клятву на вірність роду Романових, потім зрадили своїх царів і тепер ми прокляті!
І цей пам’ятник роду Романових збудований у незалежній Україні, на її території! Від імені “Просвіти” подаю запит на ім’я Дружківського міського голови Валерія Гнатенка і прошу надати мені рішення ради про виділення землі під цю споруду та встановлення на ній пам’ятника роду Романових. І отримую відповідь “…на території міста Дружківка пам’ятник роду Романових відсутній…”(?!). Тоді вдруге вже надсилаю фото “пантеону” роду Романових і прошу надати мені відповідь, чи є рішення, яким міськрада виділяла землю, приблизно 100 кв. м, чи це самочинно зведена споруда на захопленій кимось землі Дружківської міської ради? Поки відповіді немає. Думають, що відповісти? Є також питання, хто давав дозвіл УПЦ МП на встановлення хрестів уздовж доріг на Донеччині та всій південно-східній Україні через кілька кілометрів. Чи їх встановлювала УПЦ, чи влада за дорученням УПЦ? А поведінка УПЦ — фактично державної церкви в Україні — призвела до того, що мешканці мікрорайону, прилеглого до скверу ім. Калініна навпроти будівлі ТОВ “Донецькшахтопроходка” по пр. Павших Комунарів у м. Донецьку змушені в суді захищатися від захоплення їхнього скверу релігійною громадою Різдва Пресвятої Богородиці Донецької єпархії Московського Патріархату.
Звичайно, Донбас дуже своєрідний край. Тут природно є проблеми із фізичним здоров’ям, але з психічним здоров’ям — проблеми ще більші. Вшановувати водночас комуністичних ідолів-убивць та їхніх жертв можуть тільки люди не сповна розуму. Не Московщину хрестив Володимир, а саме ту землю, яка сьогодні називається Україна. Та й палка любов до комуністів та до свідомого атеїста, ще й убивці царської сім’ї Леніна вселяє підозру, що УПЦ МП — не церква, а московський політичний проект, відверто антидержавний, який в Україні треба якнайшвидше ліквідувати. У нас є українські церкви, в яких моляться за українське військо, українського Президента, українських гетьманів, а не за царя-батюшку і його сім’ю та московського Кіріла. Є відчуття посилення й розростання абсурду, який прогресує на Донеччині і розповсюджується як зараза по всій Україні. А зупинити це можна буде тільки тоді, коли оберемо українського Президента та український уряд, якими не будуть диригувати з Москви.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment