2013 рік знаменний для нашої держави: віряни й широкі кола української громадськості у всьому світі урочисто відзначають важливу дату вітчизняної історії — 1025-річчя з часу хрещення України-Руси. Адже прийняття християнства — це подія, що логічно завершила розпочатий Святим Апостолом Андрієм Первозванним тисячолітній шлях із язичництва до християнства. Віхове значення мали кроки очільників Старокиївської держави — Оскольда, Ольги, Володимира, канонізованих сьогодні не тільки Українською Православною Церквою. Отже, акт Володимирового хрещення був не випадковим, а підготовленим усією попередньою історією нашої Батьківщини. Прийняття християнства нашими предками стало закономірною передумовою не лише духовного, а й політичного входження Руси-України до сім’ї європейських народів.
Давність і тяглість належності України до християнської традиції ніколи не давали спокою апологетам “Третього Риму”, а сьогодні тим паче є неначе більмом на оці в ідеологів “Русского міра” на чолі з В. Путіним і московським Патріархом Кірілом, які щосили намагаються утримати Україну в лоні “православної” імперії. Особливо хворобливо вони сприймають дії, спрямовані на розбудову Української Церкви на східних теренах нашої держави, вважаючи їх своєю “канонічною територією”. Тому, наче гриби після дощу, на Луганщині множаться численні церкви й каплиці Московського Патріархату, чому активно потурають антиукраїнські владці. Дивовижно, як учорашні атеїсти — комсомольці й партійці — з гонителів віри та релігії перетворилися на ревних будівничих московської Церкви та провідників фальшивої ідеї “Русского міра”. Перші особи Луганщини, масово заганяючи бюджетників до Партії регіонів, водночас не дозволяють їм підтримувати Українську Православну Церкву Київського Патріархату, вбачаючи в ній осередок українського націоналізму, русофобії та фашизму. Зокрема, луганські путінцікіріловці вороже поставилися до неординарної події, що відбулася в Луганську, — освячення кафедрального собору УПЦ КП на честь Святої Трійці духовенством на чолі зі Святійшим Патріархом Київським і всієї РусиУкраїни Філаретом. Якщо московська Церква лише за роки незалежності України набудувала собі в обласному центрі понад тридцять храмів і каплиць, то Українська Православна Церква Київського Патріархату досі мала лише дві каплички на околицях міста. Ось чому ця подія для вірянукраїнців набула величезного значення.
Історія постання кафедрального собору тісно пов’язана з постаттю Святійшого Патріарха Філарета, який став його справжнім “хрещеним батьком”. Він особисто двічі впродовж 2011—2012 років неофіційно побував тут із робочими поїздками та залучив до справи побудови храму духовенство сусідніх областей. Підтримали Святійшого й підприємці та представники громадськості краю. Тому СвятоТроїцький собор зведений у надзвичайно короткий термін і одразу став справжньою окрасою всього міста. П’ятибанний храм зачаровує світлими формами у стилі козацького бароко, спрямованими до сонця, до неба, відтак — до самого Бога.
Ось чому віряни й патріотична громадськість Луганщини з нетерпінням чекали на свого духовного пастиря й зустріли його хлібомсіллю, квітами, духовними піснеспівами.
Проте ще задовго до приїзду Святійшого Патріарха почалися провокації з боку російських шовіністів — регіоналів, комуністів та їм подібних, які за всяку ціну намагалися перешкодити освяченню храму. Мало того, що перші особи Луганська й області проігнорували Предстоятеля Української Церкви, не прийнявши його, вони також протидіяли організованому підвезенню вірян із міст і районів області для участі у вікопомній події; наставили в Луганську білборди із зображеннями возвеличуваних ними московських царів і петербурзьких імператорів, символікою “Русского міра”, з вимогою запровадити в Україні другу державну мову тощо. Показово, що під час попередніх неофіційних приїздів на Луганщину Патріарха Філарета обласні очільники обурювалися, чому він нехтує ними й не відвідує обласну адміністрацію; тепер же, коли зайшлося про офіційний візит глави Церкви, вони відмовили йому у прийомі, пославшись на “дуже важливі державні справи”. Самого Філарета з подачі московських владик місцеві керівники відверто й постійно обзивають “раскольніком”, “самозванцем”, “проклятим” і навіть “фашистом”. Натомість приїзду Кіріла влада надає першорядного державного значення. І де тут виконання конституційного положення про відокремлення Церкви від держави?!!
Під різними приводами луганські обласні та міські керівники порушили вже наявні домовленості з представниками Церкви та громадськості, уникнувши спілкування з Патріархом у своїх “високих” кабінетах. Тому в перший день пастирського візиту Святійшого Філарета пресконференцію, як і решту заходів за його участю, провели в нижньому храмі кафедрального собору. Ось як Патріарх Філарет прокоментував “гостинність” луганської влади: “На рівні Президента ставлення до Київського Патріархату змінилося. Але на рівні місцевої влади у великій кількості областей ставлення нормальне, та є області на сході, де ще відносини прохолодні, і сприяння Київському Патріархату немає загалом — це й Донецька область, і Харківська, якоюсь мірою Луганська, Одеська; це області, де до Київського Патріархату ставлення не таке, як у Центральній і Західній Україні. Але наша мета — переконати владу, що не треба так ставитися до УПЦ КП, тому що саме вона захищає інтереси українського народу, української держави”.
Ще напередодні приїзду Київського Патріарха в Луганську вирували пристрасті, кінець яким поклав суд. Проросійські й ліворадикальні організації разом із угрупованнями Донського козацтва, “забувши”, що вони громадяни України, усіляко перешкоджали утвердженню Київського Патріархату на луганській землі. Виступаючи в Луганській міськраді та суді, представники цих антиукраїнських сил відверто погрожували вивести тисячу своїх прихильників, зруйнувати новозбудований храм або не допустити освячення Філаретом знаменного місця. Тільки після рішучої заяви керівників 33 громадських організацій на чолі з “Просвітою” у справу втрутився Луганський міськвиконком, який і здійснив позов до суду. Суд таки заборонив безглузду акцію українофобів. Проте у знаменний день зо два десятки запеклих москвофілів, відробляючи свої тридцять срібняків, поводилися не похристиянському, вигукуючи надзвичайно образливі для нашої Церкви гасла. Частина з них після освячення собору та Божественної літургії просили у вірян вибачення за свою негідну поведінку. Це в черговий раз викрило замовників акції та її політичне підґрунтя. На думку багатьох представників громадськості й української інтелігенції, за “протестувальниками” стоїть Партія регіонів, яка не наважилася себе відверто афішувати.
Під час візиту Святійший Філарет так окреслив значення 1025річного ювілею хрещення РусиУкраїни: “Ми цим святкуванням нагадуємо, що Україна завжди була в християнській Європі. А, з іншого боку, ми хочемо, щоб наше суспільство подивилося на наших предків — як вони з язичників стали ревними християнами. І нам, українцям, треба відійти від атеїзму, як від язичництва, і стати правдивими християнами… І ми домовилися, що держава буде святкувати цей ювілей з усіма Церквами — не тільки з Московським Патріархатом… Нинішнє святкування проводитиметься широко — по всій Україні. Тому Президент вимагає в кожній області провести святкування 1025ліття — за участю і громадськості, і Церкви. І ми це робимо. Крім того, Президент запросив на свято президентів християнських держав, і переважна більшість уже дали згоду приїхати на це свято. Церква запросила також глав Церков: святкування набуває широкого розмаху в Україні. Але водночас ми хочемо, щоб це святкування не викликало ворожнечі і протистояння в Україні. Це наш український сценарій”.
Розкривши провокаційну сутність ідеології “Русского міра”, український Патріарх наголосив, що ми не виступаємо проти Росії. “Нехай Господь благословляє і Російську державу, й російський народ. Але ви будьте окремою державою та не втручайтеся у справи нашої Української держави і нашого народу. Бо ми — окремий народ. Ми не російський народ… ”.
На щастя, ніщо не завадило справжньому святові українського православ’я на Луганщині. Разом зі Святійшим Філаретом до нашого обласного центру прибули представники духовенства майже з усієї України, і навіть із сусідніх областей Росії, де діють парафії УПЦ КП. Приїхали віряни з багатьох районів і міст Луганської області, а також гості з Харківщини, Сумщини, Донеччини, Дніпропетровщини тощо. Літургія правилася рідною українською мовою, що схвально сприйняли всі миряни. Звучала велична музика у виконанні церковних хорів із Луганська та Сум. Після звершення Божественної літургії, коли Патріарх поблагословив усіх присутніх у соборі, на знак щирої подяки, поваги та любові від імені вірян та громадських організацій краю своє слово Святійшому промовив голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимир Семистяга, побажавши йому довершити справу життя — об’єднати українське Православ’я в єдиній Помісній Церкві. Коли хори заспівали “Многая літа”, то всі присутні в соборі підхопили цей спів, перемережаний патріотичним закликом: “За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!”, що органічно переросло в могутнє звучання Духовного гімну України на слова Олександра Кониського “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. А під кінець богослужби в луганське небо злетіла сотня білих голубів як символ духовної чистоти і вірності.
Після літургії відбувся святковий концерт аматорських колективів, які виконали духовні та українські народні й патріотичні пісні.
Пресцентр Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
