Серпанкове полотно високо цінувалося в українському побуті, та за останні сто років вийшло із загального вжитку. Серпанковий одяг зберігся хіба що у домашніх скринях. Утім, він має майбутнє, бо за його реконструкцію взялися у місті Радивилові в майстерні історичного ткацтва “Легенди Волині” — тут виготовили та представили перші чотири жіночі костюми із серпанкового полотна.
Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.
— Легка напівпрозора домоткана тканина у давні часи була мрією українських дівчат, в неї вбиралися і прості селянки, і заможні пані, серпанкові мережива були неодмінним елементом одягу наречених, — розповідає радивилівська ткаля Мар’яна Олійник. — Від одного старожила почула історію про те, що на волинських теренах жінки на зажинки в час хлібозбору виходили тільки в серпанковому одязі, щоб жнива були легкими. Такі розповіді неабияк захопили нас, працівників радивилівської майстерні ткацтва. А найперше — засновника майстерні, керівника громадської організації “Центр дослідження Волині” Володимира Дзьобака. Саме йому належить ідея реконструкції давнього серпанкового полотна. Від ідеї до втілення минуло три роки.
— Перші зразки пошитого серпанкового одягу ми, ткалі, приміряли на собе, — доповнює розмову майстрині Наталія Пуха, — і переконалися, що у серпанку дуже комфортно, не відчуваєш спеки. Потім ми презентували серпанкові костюми у Рівненському обласному краєзнавчому музеї, на фестивалі народних ремесел у Радивилові та Пляшевій Радивилівського району. Зацікавленість людей цим одягом перевершила усі наші сподівання.
Як зазначив Володимир Дзьобак, виготовлення серпанкового полотна продовжать у майстерні історичного ткацтва. Тим самим віддаватиметься данина національним народним традиціям. І в одязі, і в ритуалах. Бо, приміром, у ХІХ столітті дівчина, перш ніж вийти заміж, мала наткати для гостей щонайменше сотню подарункових наміток для завивання голови, а ще виготовити із серпанку рушник для короваю. Сьогодні є охочі відродити цю традицію, і ми з радістю підтримуватимемо такий задум. А завідувач відділу етнографії Рівненського обласного музею Алла Українець висловила надію: “Можливо, у майбутньому серпанковий одяг, як і бурштин, стане новим брендом Рівненщини. А ще краще, як пошириться по всій Україні і слугуватиме національним атрибутом”.
