Музей «Ковальські витребеньки»

Рівнянка Ніна Крока минулого року на фестивалі “Металеве серце України” удостоєна почесного ковальського звання “Металева королева України” з врученням кованої діадеми. А почалося все з любові Ніни Юріївни до металевих витворів, що, зрештою, призвело до того, що в Рівному на основі зібраних в одну колекцію експонатів відкрито перший в Україні мистецький музей творів сучасного ковальства. А ще започатковано фестиваль “Металеве серце України”.

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

Певно, Ніні Кроці доля визначила причетність до металу. По-перше, її дівоче прізвище Коваль. По-друге, Ніна Юріївна — керівник приватного підприємства “Рівнебудпостач”, яке має справу з металопрокатом.
— Десять років тому на одному з ковальських фестивалів придбала металевий черевичок. Як на мене, навіть гарніший, ніж у Попелюшки. Це розбудило в мені запал колекціонера і стало першим експонатом для музею. Згодом познайомилася з майстрами народного ремесла з України та зарубіжжя, робила в них безпосередні замовлення, як-от моїх улюблених казкових героїв.  З часом витвори не вміщалися ні в кабінеті, ні в офісі, ні вдома. Виникла думка створити музей творів сучасного ковальства, і я вельми втішена тим, що ідея втілилася в реальність, що музей став не просто виставковою залою, а й своєрідним просвітницьким центром у галузі мистецького ковальства. Думаю, невдовзі ми відкриємо на підприємстві цех, де працюватимуть не просто ковалі, а ковалі-художники, які втілюватимуть свої творчі наміри у вироби з металу, даватимуть майстер-класи.
Музей “Ковальські витребеньки” розташований на території приватного підприємства “Рівнебудпостач”, що в Рівному на вулиці Курчатова, 18 а, і відвідати його може кожен охочий.
Чи не найбільше тут експонатів, виготовлених майстром сучасного прикладного мистецтва Віктором Михальовим із Донецька. А найновіший та найоригінальніший його шедевр — металеві шахи з дзвониками. Причому кожна фігурка має неповторну мелодію.
На іншій металевій шахівниці фігури стилізовані під озброєних воїнів. А з експонатів, що розташовані на музейному подвір’ї, відвідувачів вражають герої казок,  насамперед Ведмідь.
— Це робота рук талановитого коваля зі Славути Артема Вольського, — розповідає Ніна Крока. — Якось на фестивалі я побачила у його виконанні Машеньку з відомої казки “Машенька та Ведмідь”. І замовила ковалеві фігуру Ведмедя. Ведмідь вийшов на славу. Радує ваза з трояндами — надзвичайно приваблива робота. Квіти — як тільки-но розцвіли! Загалом у ставленні до красивих металевих речей я справжня фанатка. Не шкодую коштів, щоб їх придбати, часу, щоб на них споглядати.
Зважаючи на творчий потенціал українського ковальського цеху, Ніна Крока вирішила організувати фестиваль “Металеве серце України”, мета якого — зібрати до гурту найкращих майстрів країни і популяризувати ковальське мистецтво. Торік таких майстрів з’їхалося до Рівного майже сім десятків, й одним із результатів їхньої спільної праці стало велетенське серце з сотнями малих серденьок, котре лишилося в дарунок місту Рівному.
Цьогоріч на День незалежності України Ніна Крока готує новий фестиваль, уже міжнародного масштабу, на який мають прибути не менше сотні ковалів. На конкурс народні ремісники привезуть металевих ангелів. А завершальним акордом свята стане народження української Даринки. Її основу вже виготовив рівненський майстер Роман Велігурський, один із найкреативніших ковалів України. Учасникам фестивалю залишиться вплести в її триметрові кучері ковану національну символіку — калину, квіти, стрічки тощо.
— Даринка залишиться в Рівному як дарунок фестивалю “Металеве серце України”, — каже організатор ковальського заходу. — Я також планую створити ковальську алею, де зберемо всі металеві дива міста. Вірю, що ідея з часом втілиться в життя і Рівне стане ще красивішим.
— Побутує думка, що ковальство — суто чоловіча справа, — каже Ніна Юріївна, котра, до речі, удостоєна почесного звання “Кращий керівник року”, — але на ковальському фестивалі в Івано-Франківську бачила, як вправно у кузні працює жінка. Потім дізналася про ще одну талановиту ковалиху — з Німеччини. Майстер-класи від них не минули даремно: мені захотілося власноруч щось викувати — і кілька таких предметів уже є в моїй колекції. Водночас я зрозуміла, що до металу треба ставитися лагідно, щиро. Лише тоді з нього можна “випросити” щось дивовижне.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment