Не оживеш, Батьку-Великий Луже…

Володимир ГЕТЬМАН,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри землезнавства та геоморфології, кандидат географічних наук

Що лишилося сьогодні від славного Великого Лугу, який козакизапорожці називали своїм Батьком, а Січ — рідною Матір’ю?

Гойдається ребристими хвилями Дніпро. Не Дніпро, а Каховське водосховище площею 2155 км2, водами якого 1956 р. затоплено ДніпровськоКінські плавні з лісами, озерами, старицями і протоками. Ось вам класика бездумного втручання людини у природу! Під водою опинилися десятки населених пунктів та близько 30 тис. га родючої землі. Як для сухого степу — назавжди зникло понад 60 дрібних річок та озер! Ліквідовано цілий ландшафт, біокомплекс — обширні плавні посеред Степу: регулятор місцевого клімату, унікальний біофільтр, безцінна комора природних ресурсів (рибних, рослинних, мисливських тощо). Можна було говорити про Великий Луг як єдине у світі внутрішнє річкове гирло.
Від сучасного Запоріжжя на 15—18 км нижче за течією Дніпра заплава річки сильно розширюється і по профілю с. Біленьке (на правому березі) — м. Василівка (на лівому боці) ширина її сягала понад 20 км. Трохи вище від цього місця (північніше) у водосховище тепер впадає колишня притока Дніпра — р. Конка. Колись Конка (або Кінська) і Дніпро протікали паралельно одна одній протягом майже 200 км (до злиття в одне річище). Це величезне за площею (близько 80 тис. га) розширення заплави між річками у народі і називалося здавна —  Кінські плавні або Великий луг.
Великий Луг творила Природа тисячоліттями: обширні весняні розливи річок, утворення намулами прируслових валів тощо. Оскільки вода повністю не поверталася після цих розливів у річкове русло — виникали заболочені Плавні. Це була найбагатша територія в Європі — “країна квітів і звірів”.
Подібне природа створила хіба що у дельті р. Міссісіпі (штат Луїзіана, на півдні США). Якраз тут, на прируслових, берегових валах, створених алювіальними відкладами найбільшої річки Північної Америки, розташоване місто Новий Орлеан.
В Україні, від плавнів Великого Лугу (з потужними історичними “покладами”, незрівнянними з нафтовими півдня Луїзіани!) нині залишилися лише найбільш підняті місця — архіпелаг з 13 островів — Великі і Малі Кучугури, які з’єднуються тільки у літню межень (коли спостерігається зниження рівня води).
Після будівництва ГЕС і заповнення Каховського водосховища рибі, яка віками приходила на нерест у Дніпро, просто не було де відкладати ікру. Вона, нещасна, кинулася нереститися до берегів, під каміння. Можна було бачити (за свідченнями очевидців), як тисячі самозадоволених рибалок, оточивши живим кільцем береги, виловлювали рибу навіть руками. А вже через рік риби у новоствореному “морі” cтало менше удесятеро. Зникли не тільки осетрові, а й типово плавнева риба — берш.
Та що там риба! Затоплення плавнів Великого Лугу — кричуща, катастрофічна втрата історикокультурної спадщини всього українського народу. Це глум над національною історією! Під водою залишились усі Запорозькі Січі, козацькі зимівники, городища і могильники.
Чуються голоси: “Спустити б водосховище, що вже прогнило і, підмиваючи береги, розширює свою акваторію! Однак що буде після спуску води?”
Буде страшний, жахливий ландшафт! Водосховище перетвориться на суцільне болото. При всіх негативах, нині ми ще маємо якийсь з нього зиск: вилов риби, судноплавство тощо. А коли вода повністю зійде, багнюка пересохне і днище водойми перетвориться на суху пустелю з радіонуклідами, що осіли тут з часів Чорнобильської трагедії. Виникнуть пилові бурі. Вітри розноситимуть ці радіоактивні “пожитки” по всій Україні (і за її межі). Це буде другий Чорнобиль! Зазвичай через сотні років плавневі екосистеми могли б відновитися (завдяки процесу демутації). Але якою ціною! Що ж робити?!

Депресивний стан Каховського водосховища, що сьогодні склався, вимагає ухвалення кардинальних, неординарних рішень!

10 лютого 2006 року створено національний природний парк “Великий Луг” загальною площею 16756 га у межах території Василівського району Запорізької області на основі регіонального ландшафтного парку “Панай”. Більша частина (86,3 %) національного парку — акваторія Каховського водосховища та інших водойм — 14790 га. Так що охороняємо не Великий Луг, а переважно водосховище над ним!
“Окрайці” залишилися від колишніх байраків Степу — зарослих лісом балок і крутоярів. Пам’ятаєте, як у Т. Шевченка: “За байраком байрак, а там степ та могила”. Нема вже того степу і тих могил! Стривайте. Може, збереглися ще останні скіфські кургани та козацькі могили у національному природному парку “Великий Луг”?
Територію НПП “Великий Луг” складають три природоохоронні науководослідні відділення (ПОНДВ) — “Скельки”, “Панай” і “Білозірка”. Cуходільна, південнозахідна частина національного парку (насамперед ділянка вздовж берегової лінії водосховища в районі населених пунктів с. Скельки — м. Енергодар) площею 842 га включає урочище Білозірка в долині р. Білозірка та її двох рукавів по степових балках Вовча і Відножина. Архіпелаг островів Великі і Малі Кучугури включені до заповідної зони парку. На Кучугурах є залишки печенізького міста. Тут розташоване городище XIV—XVI ст. — Курземал. Це колишнє золотоординське місто Курцемаль, або Самис. До створення Каховського водосховища Кучугури були посередині Великого Лугу.
Регіон, де знаходиться НПП “Великий Луг” — високо енергетична земля. У VІ—ІV ст. до н. е. на цій території жили іраномовні скіфи, був центр їхньої держави Велика Скіфія — Кам’янське городище. Тут вони схоронили своїх царів (Гайманова, Нечаєва могили).
“Батько історії” Геродот, як його назвав перший оратор Риму Ціцерон, пише про скіфське місто Агатобул, що було на місці сучасного села у межах парку — Скельки. Про величезні могили скіфських царів у Пониззі Дніпра згадує візантійський імператор Костянтин Багрянородний. Десь у цих місцях була знаменита скіфська Герра.
Яскраву сторінку в історії Степового Придніпров’я вписали лицарі середньовіччя — запорожці. У ХV—ХVІІІ ст. тут були Січі Низового війська Запорізького. Відомий французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який збудував багато кам’яних замків в Україні і служив, бував у запорожців на Січі, у своєму “Описі України” (1650) розказує про Велику луку з дубовим лісом…
Створення козацьких зимівників започаткувало постійне заселення цієї території українцями зі своїм специфічним побутом, архітектурою, системою господарювання тощо. Теперішні села території НПП “Великий Луг” — Балки, Маячка, Скельки і затоплене Басанька, були козацькими зимівниками. У селі Маячка збереглися козацькі поховання з кам’яними (мальтійськими) хрестами.

Відносно незайманою залишилася біота плавнів на півдні острова Хортиця, що знаходиться трохи північніше НПП “Великий Луг”. Це те, що сьогодні лишилося від історичного Великого Лугу.

Красуються у цій місцині на Хортиці давні і преславні озера Прогной і Домаха. Саме на Домасі був козацький зимівник, де запорожці займалися риболовством, бджільництвом, полюванням та іншими промислами.
Поряд з о. Хортиця розташований острів Мала Хортиця, або о. Байди (друга назва — Канцерівський), звідки й почалася власне Січ (“городок”), збудована першим українським гетьманом Дмитром Вишневецьким (Байдою).
4—5 червня 1775 року 68 полків генерала Текелія (проти 3х тисяч козаків з двадцятьма гарматами) за вказівкою імператриці Катерини ІІ зруйнували Запорізьку Січ.
Власне, трагічні події зруйнування Запорозької Січі стали початком нової колонізації і формування населення Великого Лугу. Трохи згодом царський уряд почав роздавати колишні козацькі землі у власність дворянам, які привезли сюди своїх кріпаків.
До розорення у ХІХ ст. довколишні місця мали вигляд різнотравнотипчаковоковилових і типчаковоковилових степів. Гонами розлягалась ковила, погойдуючи від легкого подиху вітру своїми пишними суцвіттями — “султанами”. Цілинний степ нагадував розбурхане море.
На степових ділянках сучасного національного парку “Великий Луг” досить велике поширення (як для цього степу) має барвисте різнотрав’я. Особливо красивий степ навесні, на початку літа.
Основне тло (аспект) утворює шавлія поникла з темносиніми квітками, що виділяються на сріблястому (ковиловому) тлі. Латинська назва роду походить від слова “salvare” — допомагати, оскільки деякі види мають лікувальне значення.
Аспектує розплавленим золотом ніжножовтих квіток горицвіт весняний. Назву рослина дістала від бога сонця Адона, адже квітки горицвіту завжди повернуті до сонця (у похмуру погоду вони закриті). Поновлюється він поволі (з насіння розвивається протягом десяти і більше років).
У плавнях, на піщаних островах Великих і Малих кучугур, у западинках, збереглися невеличкі ділянки заплавних лісів — колків, із берези дніпровської. Це єдине у світі місце, де береза дніпровська зростає у дикому стані. Плавневі ліси Великих і Малих кучугур прадавні, як праліси.
Із тварин, занесених до Червоної книги України (на території парку їх 40), примітна гадюка степова, постійне перебування якої відмічається в урочищі Маячанська балка.
У степових байраках, прибережних лісових заростях, глибоких ярах, на придніпровських кручах посеред ночі почуєте глухе, але гучне “угуу” “червонокнижного” пугача. Загалом в Україні їх лишилося якихось 50 пар.
Це найбільша в Україні сова (вага — 1,5—4,2 кг, завдовжки тіло — 60—75 см). У темряві видно тільки великі яснооранжеві очі (від них буває навіть страшнувато). Удень (якщо пощастить) можна бачити невеличкі “вушка” над плоским “лицем”, темні поздовжні рисочки на темнорудому забарвленні пір’я, зверху, на крилах — жовтуваті й білуваті плями.
Корінне перетворення степового ландшафту призвело у ХХ ст. до різкого скорочення і загалом перебудови біотичного різноманіття. Назавжди втрачено окремі біологічні види. Де тарпани, сайгаки, степові орли, степовий тетерук і дерихвіст, чорний та білокрилий жайворонки, чайка степова та інші творіння Божої Природи?
Тобто, фрагментація колишніх природних степових та створення на їхньому місці антропогеннотрансформованих ландшафтів веде до збільшення мозаїчності, дискретності й водночас — втрати цілісності, системності, образності їх сприйняття. Інакше кажучи (на очах одногодвох поколінь) — відбувається втрата Степу і як матеріального, реального об’єкта, і як духовного, ідеального образу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment