Тривоги садиби гетьманської

22029811Михайло КУРДЮК,
академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, письменник

В останні роки шалено руйнують та безжалісно нищать унікальну пам’ятку історії та садового мистецтва — тростянецьку садибу Скоропадського. Її історія така.
Хутір Тростянець Скоропадські придбали 1820 року, а 1834 року заклали один із найкращих садів у скарбниці світового садового мистецтва. 1918 року тут був радянський маєток, на базі якого згодом створено племзавод, із якого 1938 року виділено дендросад як самостійну одиницю з підпорядкуванням Раднаркому УРСР, а 1940 року реорганізовано у Державний дендрологічний заповідник “Тростянець” Академії наук УРСР. Палац Скоропадських зруйнували в роки громадянської війни. Залишилося чотири оригінальні кам’яні флігелі та кілька господарських будівель.
Нещодавно виникла ідея створити фонд “Гетьманська садиба”, оскільки вітчизняні й зарубіжні меценати хочуть робити благодійні внески для відродження історії України. Одне із завдань Фонду — створення заповідника “Гетьманська садиба”, збереження історичної і духовної спадщини України та відтворення пам’ятки.
Але останніми роками тут відбуваються недопустимі руйнації. Ведеться масова заготівля деревини за рахунок суцільних вирубок, що спотворює пейзажі й архітектоніку. 1996 року суцільні вирубки становили близько десяти гектарів, а тепер вони вдвічі більші.
Нові посадки, якими замилюють очі, тільки вносять хаос своєю невідповідністю до стилю цього неперевершеного садового твору.
За 30 років не було жодної перевірки (крім тих, що прикривали неподобства), яка б оцінила стан насаджень і внесла відповідні пропозиції.
Цей пейзажний зразковий сад останніми роками дуже занімів. Значно зменшилася кількість співочих птахів, зникла велика колонія чапель. А все це через гуркіт техніки, яка цілодобово працює на території садиби.
Загинуло багато ялин у центрі заповідних насаджень через сприятливі умови для розмноження короїдів, у зв’язку зі зменшенням птаства, яке стримувало їх. Порушено рівновагу через бездіяльність і захаращення території.
Час від часу відбуваються зухвалі наскоки на заповідну землю. Були посягання на землі колишнього тваринницького табору, щоб будувати котеджі. У центрі цієї території знаходиться великий ставок, надлишки вод якого постійно стікають у Великий став. Із великими труднощами вдалося відбитися від такого посягання.
Арборетум, тобто колекційну ділянку деревних рослин, віддано під сінокіс для домашньої худоби працівників. У 80-х роках там росло 1686 видів, різновидностей та форм дерев і чагарників. Із них 114 становили  хвойні. Сьогодні залишилося не більше 10 % рослин. Особливо багато вирубали 2012 року. Фактично дослідний об’єкт з дендрології остаточно втрачений. Є у дендропарку й чимало інших проблем.
2007 року на ім’я Президента направили листа, підписаного чотирнадцятьма особами, з них вісім директорів заповідників і п’ять лауреатів премії ім. Т. Г. Шевченка. З пропозицією про захист від руйнування унікальної історичної пам’ятки — садиби гетьмана України Павла Скоропадського і створення поряд із Батуринським історико-культурним заповідником “Гетьманська столиця” та Музеєм гетьманства заповідника “Гетьманська садиба”, що комплексно відображатиме історію гетьманства.
Найганебнішим є тростянецький вандалізм щодо пам’ятника Т. Г. Шевченка: наказом директора Дендрологічного заповідника “Тростянець” навесні 2009 року накинули на шию погруддя поета стальний трос і трактором так гепнули на землю, що бюст розсипався, потім його заволокли на склад, де й арматуру ліквідували. Уламками добротної цегли з п’єдесталу вимостили шматок паркової доріжки.
Пам’ятник із армованого бетону встановили на відзнаку 150-річчя від дня народження великого поета. Сучасний вандал на власний розсуд розправився з пам’ятником.
Газета “Сіверщина” наводить фальшиве твердження манкурта: “Це не пам’ятник, а стела… Її попереднє розміщення — біля містка у дендропарку — їй абсолютно не підходило. Цегляний постамент, на якому вона стояла, розсипався від старості сам. Стела гепнулася на землю”. Потім він “виправдовувався” тим, що пам’ятнику Тараса Шевченка не місце в Тростянці, бо він не посадив там жодного дерева.
Горе-директор, на нашу біду, вільно почувається, зганьбивши Україну. Більше того, після такого вандалізму його відзначили Почесною грамотою Кабінету Міністрів України “за вагомий особистий внесок”. Не відстала й Академія наук, нагородивши відзнакою “За професійні здобутки”.
Україна і весь світ готуються гідно відзначити двохсотріччя з дня народження Т. Г. Шевченка. У Києві створено громадський комітет для проведення широкомасштабних акцій “Шевченкова Україна”. Україна звернулася до ООН і ЮНЕСКО — оголосити 2014 рік Роком Тараса Шевченка. Це подання включено у порядок чергової сесії ЮНЕСКО.
Указ Президента України від 11.04.2012 року передбачає приведення до належного стану всіх пам’ятних місць, об’єктів, пов’язаних із життям і творчістю Т. Г. Шевченка. Уже триває підготовка до відзначення ювілею Кобзаря. Уряд затвердив план заходів до цієї дати.
Сподіваємося, що пам’ятник Тарасу Шевченку встановлять у Тростянці на старому місці. Також вирішиться питання про створення важливого історичного об’єкта — “Гетьманської садиби”. Слово за українською владою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment