Шати краси і гармонії

Дивлячись на “Живі картини” флористичного живопису в Музеї книги та друкарства України, що на території Києво-Печерської Лаври, одразу згадується: “…початкова краса — це квіти, рослини і те, з чого вони починаються й у що виростають: вода, просторе повітря, світло і трохи тепла і прохолоди” (Тарас Прохасько). Або ж слова Панаса Мирного: “Земля убралася в пахучу і свіжу рослину”. Нестримна фантазія художників-флористів, відчуваючи дихання природи, вихлюпується неповторними образами та оригінальними сюжетами. Звичайна засушена рослинка може бути вітром, небом, дахом будинку, річкою… Так народжується східне мистецтво “ошибана” (у перекладі з японської — “притиснута квітка”), яке окрім естетичного наповнення, відчуття гармонії має неабиякі лікувальні властивості.

Устина ВОЛОШКО

За словами Тетяни Бердник, майстра декоративно-ужиткового мистецтва, в Україні “ошибана” малопоширена, а в Японії — це вже своєрідний бренд. Практично всі рослини (листя, стебла, квіти), окрім м’ясистих та водянистих, які є в Україні, можна сушити під пресом як звичайний гербарій. А потім на засушені дари флори потрібно подивитися очима художника. “Вийти на високий рівень у цьому мистецтві мені допомогла вчителька Ніна Мінченко, яка понад 30 років займається флористикою. У одній картині можна використати до 30 видів різноманітних рослин. Найскладніше — пейзажі, де для створення унікальної фактури потрібний ретельний добір “живого” матеріалу”, — каже Тетяна Іллівна.
На виставці представлені картини художників-флористів з різних областей України. Це люди різних професій і вподобань, які є членами творчого об’єднання “Палітра Флори”. Відчувається творча манера та індивідуальність кожного майстра. Один більше любить “малювати” квіткові мініатюри, інший — портрети людей, пейзажі, хтось творить фантастичні флоровітражі, а комусь люба флоромозаїка. Наприклад, картини Любові Сильченкової (економіста за професією) “Осінній вечір”, “Осінній вальс”, “Рідна серцю сторона”, “Рудий пустун”, “Тигр” — це як витвори вишивальниці. Ось так лягає листочок за листочком, квітка за квіткою… “Цей вид творчості — невичерпне джерело для експериментів, — каже майстриня. — Як в образотворчому мистецтві є набір класичних фарб, так і у флористиці класичним вважається листя сріблястої тополі, ліщини. Найчастіше використовую у своїх картинах листя ірису, абрикоса, шовковиці, люблю творити пейзажі, відображати тваринний світ. Спочатку листя розкладається, наче палітра фарб, за кольором, а далі за справу беруться скальпель, пінцет і клей… і відбувається гра світлотіней”.
Роботи Олени Зайцевої, вихователя дитячої школи мистецтв, яка працює у різноманітних жанрах, зворушливо-ліричні (“Місяць кличе”, “Вся справа в парасольках”, “Замріяна”, “Я навчу тебе літати”). А Вікторія Ткаченко зазвичай втілює свої ідеї на склі: “Я ніколи не роблю ескізи робіт, образи виникають спонтанно. Подобається створювати силуети людей, оформлювати картини з традиційними українськими елементами”. Птахи, натюрморти, тварини Валентини Процько (“Ластівки”, “Осінній блюз”, “Зимовий пікнік”) неначе помережані самою природою… Словом, говорити про цю виставку можна безкінечно, адже кожна робота неповторна і щоразу — це відкриття!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment