Книжка про великого майстра

Поява вартісної книжк, — велика подія для шанувальників рідної культури. Коли ж таке видання присвячено непересічному явищу в нашому мистецтві, воно відразу стає бестселером і… бібліографічною рідкістю. Тому бажання мати примірник у власній бібліотечці чи просто прочитати залишається для багатьох читачів нездійсненною мрією…

Богдан СЮТА

До розряду таких належить праця Володимира Корнійчука “Маестро Анатолій Авдієвський: Портрет хору з мозаїки”, що побачила світ у видавництві “Криниця” на початку 2013 року — саме до славного 80річчя видатного диригента сучасності. Автор скромно визначив жанр книжки як “художньодокументальна повість”. Я б назвав її точніше: “роман життя”. Життя у хорі, для хору, для мистецтва, для України… Життя і невтомної плідної щоденної праці.
Книжка надзвичайно цікава і за змістом, і за формою. Головні герої — маестро Анатолій Авдієвський і очолюваний ним колектив постають зі сторінок цього “роману життя” у всій своїй красі, унікальності, досконалості й неповторності.
Композиція книги складна: це своєрідна симфонія у словах, світлинах, документах і свідченнях. Лаконічна, поетична і потеатральному образна PRELUDIA вводить читача у світ мозаїчних переливів великого і самодостатнього у своїй різнобарвній всеохопності “Портрета хору з мозаїки”. Оцей “портрет” — голосна й самодостатня балада про хор і його керівника. Написана із залученням музичних алюзій (“мозаїки” звучать помузичному: “Головна партія”, “Cantus firmus”, Bel canto, Andante cantabile, Adagio з численними Crescendo, модуляціями і кульмінаціями), поромантичному щиро і на диво життєво. Усі “мозаїки” — водночас своєрідні портрети тих музикантів чи діячів культури, чиї життєві долі перетиналися з творчими стежинами фундаторів і керівників Національного хору ім. Г. Верьовки, в чиєму житті залишив помітний відбиток і сам Хор. У цьому величному панно — імена справжніх майстрів, велетнів української культури: Д. Гнатюка, М. Кондратюка, Є. Мірошниченко, Н. Матвієнко, В. Гуцала, Є. Савчука, Лесі Дичко, Є. Станковича, Г. Верьовки, а також тих, хто плічопліч крокував у житті з маестро Авдієвським — хормейстера Ірини Мельниченко, диригента Станіслава Савчука, членів тріо хору, соліста В. Бойка, ексміністра культури Р. Бабійчука, фотографа А. Сафронова. Тут знаходимо погляд на історію першої постановки станковичевої опери “Цвіт папороті”, яка не відбулася, на певні події в культурній політиці України за останні півстоліття. Бачимо також портрети найближчих Анатолієві Тимофійовичу людей — матері, батька, братів, дружини і соратника Майї Пантелеймонівни.
Підійшовши до завершення останньої — двадцять другої — мозаїки, відчувається якийсь дискомфорт: невже це чудове читання закінчилося?.. Але ж ні: після цього вступає перша частина могутньої п’ятичастинної “хорової” симфонії, впорядкованої Володимиром Корнійчуком.
Перші три частини сформовані із дбайливо зібраних і впорядкованих статей про хор та його керівників, а також чудової добірки документальних і приватних світлин. Тут містяться матеріали розмаїтих жанрів: і статтівідгуки на концерти, і монографічні нариси, і інтерв’ю, і роздуми, і рецензії на гастрольні поїздки та виступи, і ювілейні писання. Усі вони надзвичайно актуальні, точні, повні, часто — повчальні. Хоча багато з їхніх авторів уже відійшли у кращий світ — О. ШреєрТкаченко, М. Кречко, М. Головащенко, М. Гордійчук, Ю. Станішевський, В. Климків… Читаєш — і постають перед тобою знайомі обличчя, домівки знаних людей, концертні зали, міста і села. А в центрі завжди — Анатолій Авдієвський і його хор.
Окрема, четверта частина присвячена висвітленню основних віх біографії видатного диригента, що пройшов шлях від учня Одеського музичного училища до директора Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, від скромного учителя музики в одеській школі до голови Національної всеукраїнської музичної спілки, від керівника аматорського хору в Одесі до генерального директора, художнього керівника і головного диригента Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки. Тут знаходимо відомості про доробок Авдієвськогокомпозитора й аранжувальника, про його диригентськопостановочну діяльність, про творчоорганізаторську працю майстра на фестивальних теренах та в гастрольних подорожах. Подано також перелік державних нагород, учених та почесних мистецьких звань, основних друкованих праць Анатолія Тимофійовича.
П’ята частина містить науково опрацьовану дискографію Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки за останні півстоліття. Заслуга появи цих матеріалів належить відомим українським дослідникамфілофоністам та знавцям вітчизняної дискографії Михайлові Зьолі і його доньці Мар’яні. У нинішню “супертехнологічну” епоху жодне дослідження, присвячене виконавцевісолісту, ансамблісту чи виконавському колективу не сприймається завершеним без такого важливого розділу.
POSTLUDIA, що завершує виклад, сформована з п’яти влучних висловів про Анатолія Авдієвського видатних представників української музичної культури. Зокрема хормейстер і хоровий диригент сучасності Михайло Кречко сказав: “Дякуємо Вам, Анатолію, що на крутозламах історії України, на крутосхилах творчості Ви не тільки зберегли наш хор, але силою Вашого таланту підняли його на вищий щабель професіоналізму, на верховини світової слави”. Повніше і змістовніше годі сказати.
Завершує  фундаментальну книжку Подяка автора усім, чия праця увійшла складником до цієї культурологічної праці.
Щоб написати таку книжку, треба не просто знати хор і його очільника, потрібно їх любити. Любити музику, мистецтво, український хоровий спів і неповторного диригента. Усі ці якості у Володимира Корнійчука є, і є в достатку. Адже не в останню чергу саме завдяки йому як головному редактору вистояла і пройшла крізь усі бурі й незгоди “Українська музична газета” — чи не найдавніше і найавторитетніше вітчизняне періодичне музичне видання. Він, як журналіст, завжди “на вістрі” останніх подій у світі музики й мистецтва. Зпід його пера щораз частіше з’являються нові праці про мистецтво й духовність. А ця, остання на сьогодні, свідчить, що перед нами не просто ентузіаст, а й майстер своєї справи. Тож чекатимемо наступних книжок пера Володимира Корнійчука.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment