Полтавка Віра Холодна — королева німого кіно

УРЕ (Українська радянська енциклопедія) беззастережно називала її “російською кіноактрисою”, хоча народилася вона у Полтаві, була українкою за походженням (дівоче прізвище Левченко), знімалася на Одеській кіностудії.
І досі постать Віри Холодної оповита флером таємничості й загадковості — чи то “прекрасної омани”, чи то непристойних вигадок та інсинуацій. У недавні ще часи “катрупства і потали” її вважали “класово чужою”, “втіленням буржуазноміщанської естетики і моралі, що потурає низьким смакам”.
Ким і якою була Віра Холодна в житті й мистецтві?
Відкиньмо одвійки та шумовиння, скористаймося фактичним, хоч і небагатим, матеріалом.

Володимир БУРБАН

Сто двадцять літ тому, 9 серпня 1893 року, в родині вчителя словесності полтавської гімназії Василя Андрійовича Левченка і його дружини Катерини Сергіївни Слєпцової, вихованки інституту шляхетних панянок, народилася дочка Віра. Батьки були звичайної зовнішності, а от донечка — справжнє янголятко. Змалку вирізнялася “фантастичним” апетитом, за що мати називала її “полтавською галушкою”.
Уже в дитинстві вражала “дорослістю” мислення, широтою зацікавлень, начитаністю. Співала, акомпонуючи собі на фортепіано. Блискуче декламувала вірші, “лицедіяла” у гімназійних самодіяльних спектаклях, навіть зіграла (дитиною!) складну і характерну роль Лариси у відомій драмі О. Островського “Безприданниця”.
Після переїзду до Москви, до овдовілої і добробутної бабусі, Віра якийсь час навчалася у балетній школі Большого театру, відвідувала гурток молодих артистів Московського художнього театру. 17річною, на випускному балу, познайомилася з молодим і перспективним юристом Володимиром Холодним, за якого незабаром вийшла заміж. Це було її перше і єдине кохання.
Володимирів батько був родом із Переяслава, нині Хмельницького. А брат Микола став усесвітньо відомим ученимботаніком, засновником вітчизняної школи фізіології рослин. Уже 1925 р. почав читати лекції в Київському університеті українською мовою, був діяльним членом ботанічної комісії при Інституті української наукової мови (був такий!).
Сам Володимир відзначався глибоким знанням юриспруденції, був талановитим адвокатом, блискучим оратором, відважним спортсменомавтогонщиком. Він став засновником і редактором першої в Росії щоденної газети “Авто”.
У молодого подружжя народилася дочка Женя, пологи були складними, і Віра вже не могла народжувати дітей. Вирішили удочерити племінницю Володимира Нонну.
Друзі і всі, хто знав Віру Холодну, бачили її актрисою театру. А вона поринула в кіно — після того як восени 1914 р. знялася в епізодичній ролі у стрічці “Анна Кареніна”. Дебют не був помічений, аж поки кінорежисер Микола Бауер посправжньому “відкрив” Віру Холодну в фільмі “Пісня торжествуючого кохання”. Успіх був неймовірний!
Сьогодні важко сказати, у скількох фільмах знялася Віра Холодна, називають цифри від 40 до 80. До нашого часу збереглося лише п’ять: “Діти століття”, “Міражі”, “Життя за життя”, “Мовчи, смутку, мовчи”, “Останнє танго” (в уривках) і дві хроніки.
Серед кращих фільмів за участю зірки називають “Біля каміна” (за мотивами популярного романсу “Забудь про камін, в нім погасли вогні”), “Життя за життя” (уперше в Росії було запроваджено попередній запис на квитки). Актриса знялася у фільмі “Циганка Аза” за п’єсою М. Старицького.
Найпліднішою була співпраця Віри Холодної з режисером, сценаристом і актором Петром Чардиніним (справжнє прізвище Красавчиков), який зняв її у фільмах “Столична отрута”, “Тортури мовчання”, “Заради щастя” та ін. Він із особливою проникливістю збагнув душу і талант актриси, зачепив у ній струни особливого ліричного звучання. Маємо бути вдячні Петрові Івановичу і за те, що він 1926 р. поставив перший історикобіографічний фільм “Тарас Шевченко”, працюючи водночас над стрічкою для дітей “Маленький Тарас”, яка, на жаль, не збереглася.
У чому ж суть фантастичного, сенсаційного успіху неперевершеної кінодіви? Цього, здається, ще ніхто з кінознавців не пояснив. Адже знімалася вона у німих фільмах, які були недо-сконалі і за технікою, і за банальними, салонними сюжетами, які сьогодні сприймаються як пародії, легковажні мелодрами, таке собі “індійське кіно”.
Кажуть, що тут найбільше важила зовнішність Віри Холодної. Поза сумнівом. Актриса справляла приголомшливе враження — темні кучері, величезні й сумні сірі очі, густі й довгі вії, чарівна усмішка, аристократичний профіль, загадкова жіночність — чи не головні риси української красуні? Але в тодішньому кіно не бракувало прекрасних облич — Юренєва, Пашенна, Гзовська, Коонен… Та ніхто з них не зміг зажити такої всезагальної глядацької любові, як Віра Холодна.
Очевидно, секрет полягав у тому, що “королева екрана” володіла потаємним даром проникнення в образ, гіпнотичним талантом спілкування вічнавіч з глядачем. Тимто й помітив її знаменитий режисер К. Станіславський, запросивши зіграти роль Катерини у драмі О. Островського “Гроза”. Після тривалих вагань (і сліз!) Віра Василівна відмовилася від спокусливої пропозиції — на той час кіно вже повністю оволоділо її єством. Чи, може, передчувала, що не довго їй жити на цім світі…
Готуючись до зйомок, Віра Холодна продумувала найменші деталі, навіть творила власні вишукані моделі одягу та головних уборів, сама добирала прикраси та інші аксесуари. І стала законодавицею моди, її фотографії не сходили з обкладинок журналів, її знали в Європі та Америці, Туреччині та Японії. Переїхати до Голівуду категорично відмовилася — не хотіла лишати Батьківщину.
Але не тільки слава супроводжувала акторку. Не давали спокою брудні плітки та пересуди, зокрема щодо її особистого життя. Згодом ця брудота “перебазувалася” до художніх творів. Юрій Смолич, який не особливо дружив з історичною правдою, у романі “Світанок над морем” зробив із Віри Холодної таку собі Мата Харі, “сексбомбу”, цинічну спокусницю, наложницю французького консула в Одесі. А в опереті “На світанку” за п’єсою Григорія Плоткіна вона виспівує блатні куплети і витанцьовує танго з… бандитом Мишком Япончиком (який, до речі, явився на одеському горизонті вже після її смерті). Яка ницість, який пасквіль!
Віра Холодна була люблячою і вірною дружиною, турботливою матір’ю. Коли чоловік Володимир зазнав важкого поранення у Першій світовій війні, вона негайно, полишивши всі кіношні справи, виїхала до нього у варшавський шпиталь, буквально тиждень молилася біля його ліжка і таки витягла з того світу…
Чимало вигадок пов’язано з передчасною смертю Віри Холодної (убивство? отруєння? самогубство?). А насправді було так.
Актриса взяла участь у благодійному концерті на користь театральних художників Одеси. У холоднючій залі глядачі сиділи в шубах, актори виступали у легеньких сценічних строях. Застудившись, Віра за-хворіла на “іспанку”. Ця пошесть на той час викосила в Європі кілька мільйонів люду. Додалося й запалення легенів. За два тижні, хоч нею опікувалися кращі лікарі Одеси, Віра Холодна померла — о пів на восьму вечора 16 лютого 1919 р.
Ні до, ні після Одеса не знала такого похорону. За труною йшло ціле місто. Тіло Віри Холодної забальзамували, обрядили в сукню, у якій вона знімалась у стрічці “Біля каміна”, і поклали в домовину зі скляним віком, яка  протягом трьох місяців стояла в каплиці на першому Християнському цвинтарі. Лише потім її поховали.
Володимир Холодний не набагато пережив свою Королеву. Зазнавши тяжкого удару, він почав хворіти, заговорюватись, усе кликав Віру, розмовляв із нею, як із живою. І згас, немов свічка.
Фронтовий товариш Володимира, відомий шансоньє і світовий блукач, який проте, палко любив рідний Київ, Олександр Вертинський, присвятив Вірі, в яку, як і багато чоловіків, був закоханий, кілька пісень і, зокрема, такі зворушливі рядки:
Ваши пальцы пахнут ладаном,
А в ресницах спит печаль,
Ничего теперь не надо нам,
Никого теперь не жаль…
И когда весенней вестницей
Вы пойдете в синий край,
Сам Господь на белой лестнице
Поведет вас в светлый рай…
Віра Холодна прожила неповних два-дцять шість літ і лише три роки віддала кіно, але залишилась у ньому назавжди.
Тож пошануймо добре і світле ім’я, яке належить історії, зокрема й українській.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment