Я приїхав уклонитися землі…

…яка народила філософа ХХІ століття. Так сказав про Григорія Сковороду, прибувши в Україну, сучасний культовий письменник Пауло Коельйо. Слова відомого бразильця — не перебільшення, не данина ввічливості чи вияв хорошого тону. Бо життя і думки українського філософа Григорія Савовича (він жив як учив, а учив як жив) через віки і простори притягують мислячих людей до себе не менше, ніж Сонце — планети.

Микола ЦИМБАЛЮК

Його називають українським Сократом, Діогеном, Платоном. Але він попри всі порівняння залишається самим собою — Григорієм Сковородою. Бо будь-які порівняння життя і любомудрства нашого земляка з іншими тільки применшує, застує самобутню, оригінальну й неповторну постать українського мудреця. У всі віки світ ловив його, але й понині не спіймав. Більше того, на “лови” його думок, його науки, його світобачення і сприйняття вийшли не одні філософи, богослови, письменники, а й митці — драматурги, режисери, музиканти, скульптори й художники. Тож мистецька виставка, присвячена нашому герою, що відкрилася днями в галереї Національної академії мистецтв України, стала логічним доповненням круглого столу “Григорій Сковорода і сучасний контекст”.
До знаменного ювілею — 300-ліття з дня народження українського філософа нібито ще далеко. Але громадськість, яка навчена примітивністю нашої влади, усвідомлює, що гідне вшанування національних світочів науки й мистецтва — справа здебільшого самих українців, їхніх громадських організацій і творчих спілок. Тому ще чотири роки тому з ініціативи Шевченківського і Сковородинівського лауреата В. Стадниченка, за підтримки Держтелерадіо, двох академічних інститутів — філософії та літератури, Українського фонду культури, відомих діячів науки, культури й мистецтва було створено громадський оргкомітет із підготовки і святкування цього ювілею на чолі з Борисом Олійником.
За минулі роки під його опікою зроблено чимало. Борис Войцехівський, член правління оргкомітету Великого проекту “Григорій Сковорода-300” розповів учасникам про низку заходів, що відбулися за цей час: висаджені і названі його іменем “живі пам’ятники” — дубові гаї, парки, алеї на Полтавщині, Житомирщині, Черкащині. До цього неординарного увіковічення філософа активно залучають молодь. Для неї корисною і захопливою є участь у наукових конференціях, пленерах (нещодавно закінчився 4-й, роботи якого виставлено в галереї Чорнухинського музею) тощо.
Пропагувати філософські ідеї Сковороди — справа непроста. І пояснюється це не лише тим, що він за життя не видав жодної друкованої праці. Щоб сприймати і розуміти Сковороду, необхідно самому хоч трохи піднятися до його інтелектуально-духовного рівня. Він один із тих небагатьох мислителів світу, як справедливо зазначали науковці, хто випередив свій вік на 300—400 років уперед. Нинішньому суспільству, яке захлинається в споживацькому вирі, його світогляд малосприйнятливий. Тож навернення світу до його думок, переосмислення його духовного космосу в сучасному контексті засобами кіно і пластичного мистецтва, як це талановито зробив свого часу Кавалерідзе, сьогодні вже не настільки ефективне. Виліплених символів, що стоять чи сидять у різних позах, у нас більш ніж достатньо. Так само як видрукуваних опусів, де Сковороду подають то як дивака, то як дзен-буддиста, то шпигуна, а одне лисе “растєніє” назвало його першим бомжем і першим геєм.
Тож коли на виставці поруч із картинами, графікою і малою скульп­турою побачив виставлену чорну футболку, де на нагрудній частині білими літерами (тогочасним шрифтом) виведено “Світ ловив мене, але не спіймав”, то така мистецько-художня креативність молодих художників із майстерні Миколи Стороженка одразу викликала низку асоціативних думок і картин. До речі, у центрі галереї виставлена фотокопія на всю величину відомої стороженкової мозаїки Сковороди в Інституті фізики НАН України, яка свого часу дивом уникнула руйнації від рук КДБ. І тут же, поруч із копією, на низенькому подіумі, простенька корзинка з червоними яблуками…
Загальну увагу глядачів привертали роботи і станкового живопису, і невеликі гравюри. Тут можна було подумати і над роботами В. Перевальського, С. Якутовича, В. Чебаника, В. Губенка, помилуватися пейзажно-біблейською композицією полотна А. Гончара, оцінити намагання мистецького переосмислення глибини духовного світу філософа в роботах молодих майстрів: О. Сердюка, К. Ткаченко, Т. Ягодкіної, В. Андріанова. Надзвичайно цікава і за технікою, і за змістом робота львів’янина Р. Романишина “Світ ловив мене, але не спіймав”, де Сковорода стоїть перед розчиненими дверима, а на спині — символ ключа, натяк на “Ключ до істини” І. Галятовського, якого він дуже шанував.
Виставка різнопланова, різножанрова і цікава насамперед самою темою. Можливо, різносторонність дарувань Сковороди мала б отримати і таку ж багатогранність мистецького вираження. Адже надзвичайно по-іншому сприймаються його думки через синкретичність. І паралелей Сковорода—сучасність дуже багато. А чи бачимо нині їх ми, сучасники? Чи робимо бодай які-небудь висновки?
Наприклад, із його життя. Хтось із учасників круглого столу називав його продуктом виховання в родині, де здавна культивувалися не лише народні традиції, а й характерництво. Припустімо, що таке твердження небезпідставне. Але ж Григорій Савович до того ж отримав блискучу як на той час освіту. Він захопив той період, коли хижі пазурі російського двоголового орла не вп’ялися в Києво-Могилянську академію, не зруйнували традиції високої національної європейської освіти. Згадаймо і рівень національного мистецтва, яке гідно представляло нашу культуру, вживаючи сучасну термінологію, на сучасному світовому ринку. Джерело яких сил живило тодішню освіту, культуру, народну мораль? Аж ніяк не те, яке фонтанує нині в Міносвіти чи інших владних коридорах, та й, зрештою, частині нашого суспільства.
Відповіді ніби на поверхні, але їх можна побачити і в творах Сковороди. Його космос над і перед нами, а треба б, щоб був усередині нас. А от привернути увагу до нього завжди під силу справжньому мистецтву, кращі зразки якого здатне і може генерувати сучасне покоління митців.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment