Святині рідної землі

До урочистостей, присвячених 1025-річчю Хрещення України-Руси в Національному музеї літератури України відкрито дві літературно-мистецькі виставки — “Святині рідної землі” та “Благослови, душе моя, Господа…”. Ці виставки стали органічним продовженням експозиції Музею, яка представляє тисячолітню історію нашої писемної літератури, наснаженої ідеалами християнства.

Наталя Кучер,
науковий співробітник Національного музею літератури України

Саме хрещення Київської Русі 988 року і прийняття візантійської традиції стало поштовхом до могутнього духовного прориву, що призвело до розквіту культури. Від самого початку, вже з ХІ століття з’явилися вершинні досягнення в літературі, живописі, архітектурі, які й нині є еталоном і джерелом натхнення для багатьох митців.
Темі спадкоємності традицій, зверненню до християнських пам’яток нашого народу присвячена виставка “Святині рідної землі” — це спільний проект Музею літератури та Дирекції художніх виставок. Тут представлено 25 творів українських митців: народних художників України Віктора Рижих, Олександра Губарєва та Бориса Туліна, лауреатів Шевченківської премії Валерія Франчука та Костя Лавра, заслуженого художника України Григорія Синиці, Владислава Мамсікова, Марини Яценко, Тетяни Туліної, Володимира Гарбуза та інших.
Центральна частина виставки — величезне полотно молодого живописця Андрія Дудченка — три­птих “Хрещення князя Володимира” (грант Міністерства культури України 2009 року), виконаний у колористиці давніх фресок. Це полотно довго споглядають відвідувачі, бо митець передав духовну сутність події, атмосферу напруженості й водночас урочистість.
Святкові, по-дитячому радісні акварелі Григорія Синиці, які він створив в останні роки життя: “Брама Заборовського”, крізь яку проглядається сад, “Кирилівська церква” і навіть “Руїни Успенського собору”. Митець звертає погляд глядача на вічність червоного неба та високість лаврської дзвіниці, а не на купу каміння, що залишилася від собору — в цьому його відчуття відродження святині.
Почуттям позачасовості, таїни пронизані картини Віктора Рижих “Андріївський узвіз” і Владислава Мамсікова “Боричів Тік”, “Вулиця Покровська”. Глибоко особистісними є також пейзажі Олександра Губарєва, Марини Яценко та Валерія Франчука — в них відчувається потужний духовний зв’язок із минулими століттями. Це можна сказати про всі твори, — адже на них київські церкви не лише видатні архітектурні пам’ятки, а передусім храми духовності.
Вагомою частиною виставки стали раритети з колекції Націо­нального музею літератури — вони також святині нашої землі. Це християнські пам’ятки: рукописна книга ХVІІ століття “Ліствиця” Іоана Синайського, письменника-святого, який жив у VІ столітті. Ця книга, в якій він передав свій досвід ченця-аскета, ще за його життя розповсюджувалась у списках і стала справжнім бестселером християнської літератури. В численних перекладах вона була відомою в усіх осередках християнства і мала великий вплив на іконографію та літературу — так, уже Києво-Печерський патерик її двічі цитував. На думку деяких дослідників, її завжди возив із собою Микола Гоголь — ім’я Акакія Акакійовича в його “Шинелі” з’явилося саме завдяки смиренному ченцю з “Ліствиці”. На виставці книга розкрита на кольоровій ілюстрації — на ній зображено Іоана Синайського (Ліствичника, як його вшановує Православна Церква), біля сходів духовного вдосконалення, які ведуть на небо.
Серед унікальних видань — перша на українських землях друкована книга — львівський “Апостол” Івана Федорова 1574 року. Видана накладом у тисячу примірників, красиво оздоблена, вона одразу стала раритетом. На сьогодні відомо про 86 книг “Апостола”, і останній зі знайдених експонується на виставці. Поряд перша друкована книга із сюжетною ілюстрацією — “Учительне Євангеліє” (Крилос, 1606). Саме через переклади книг Святого Письма та інших пам’яток ішло до нас християнське вчення про любов як найвищу цінність — преображення душ людей давало плоди в усіх сферах життя: політичній, суспільній, культурній. Розвій християнської традиції в часи Київської Русі та добу бароко збагатив не лише віт­чизняну, а й світову культуру.
Поряд зі старовинними фоліантами на виставці експонуються нові, розкішно ілюстровані книги, видані в незалежній Україні. Це ті книги, презентації яких відбулися в Національному музеї літератури за останні роки. Серед них — “Давидові псалми” Тараса Шевченка, “Українська ікона” Дмитра Степовика, “Наші церкви” Зірки Мензатюк, “Дитяча Євангелія” з ілюстраціями Костя Лавра. В окремій вітрині — дитячі видання Біблії, молитовників, подаровані музею Союзом Українок Америки.

***
Продовжує тему християнських мотивів виставка “Благослови, душе моя, Господа…” — це стислий огляд творів нашої культури ХІ—ХХ століть у першодруках і сучасних виданнях із музейних фондів.
Окраса виставки — рукописна книга церковних співів на вересень місяць ХVІІІ століття, а також перше видання книг Старого і Нового Заповіту у перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Левицького та Івана Пулюя, що побачило світ у Відні 1903 року. Адже Валуєвським циркуляром було заборонено друкувати Біблію українською мовою. Видання цього перекладу мало величезне значення для національного та культурного відродження України.
В експозиції представлено саме ті зразки писемності літератури, які нерозривно поєднані зі світовою християнською традицією. Пам’ятки ХІ—ХІІ століть: “Повість минулих літ” Нестора-літописця, “Києво-Печерський патерик”, “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона — зросли з мудрості священних книг Біблії і стали явищем не лише історії та літератури, а й духовності українців. Михайло Грушевський писав, що “Києво-Печерський патерик” був найбільш читаною українцями книгою. “Житія святих”, що написав українець, митрополит Дмитрій Ростовський — найавторитетніше джерело знань про подвижників духу і донині.
На виставці експонуються також твори київських поетів ХVІІ—ХVІІІ століть, написані в епоху бароко. Живильна сила християнської етики в поєднанні з вишуканою літературною формою про­явилася у творчості викладачів та учнів Києво-Могилянської академії — першого університету на східнослов’янських землях, який створили за взірцем єзуїтських колегіумів Західної Європи. Справжнім носієм християнського вчення став один із її випускників — поет, філософ, богослов, музикант — Григорій Сковорода. Його книга поезій “Сад божественних пісень”, як і інші твори, “проросла із зерен Священного писання” і стала класикою української літератури.
Роздуми про Бога і про вічність, переспіви та переклади біблійних сюжетів звучали у творах українських митців ХІХ століття — в експозиції поема “Марія” Тараса Шевченка, “Мойсей” Івана Франка, поезії Лесі Українки та Юрія Федьковича та ін. В літературі ХХ століття — в часи войовничого атеїзму, найбільшого мучеництва християн і переслідування Церкви, коли у всіх виданнях слово “Бог” друкували з малої літери, внутрішні сповіді, звертання до Творця з’являлись у творах поетів Розстріляного відродження, поезії Павла Тичини, Максима Рильського, шістдесятників Івана Світличного, Ігоря Калинця, Євгена Сверстюка, Миколи Горбаля та багатьох інших. В офіційній радянській літературі 1986 року побачив світ роман із промовистою назвою “Собор” Олеся Гончара про загрозу бездуховності сучасному суспільству — одне з видань експонується на виставці. Ці книги свідчать про глибинне укорінення християнської етики в літературу, всупереч заборонам і гонінням.
Християнська традиція ніколи не припинялась в українській діаспорі — у вітринах скромні книжки повоєнних років, видані в Мюнхені 1847—48 років — одна з них на пошану Богородиці. Поряд солідна антологія християнської поезії “Тисячоліття”, видрукувана до 1000-ліття Хрещення України-Руси, дати, від якої почалося “наше самоусвідомлення як живої гілки на вічному древі життя духовного” (Є. Сверстюк). Із численних видань незалежної України експонуються презентабельні видання “Українська рукописна книга” Якима Запаска, “Про молитву “Отче наш”, “Християнська абетка” Дмитра Степовика, збірник української релігійної поезії “Слово Благовісту”, переклади “Божественної комедії” Данте, “Сповіді” Августина та інших творів світової культури.
Із мистецької збірки музею експонується також рідкісна ікона — зображення святої Варвари з Всевидючим Оком (ХVІІІ ст.), картина Івана Їжакевича “Нестор-літописець” 1911 року, ікона на склі “Святий Миколай” Олександра Ковальчука, “Христос у терновім вінку” та “Мойсей” Євгена Безніска, “Чорнобильська Мадонна” Ольги Федорук, “Вічність” Галини Зубченко, “Богородиця з немовлям” Юрія Нікітіна, народні картинки Анастасії Рак і Михайла Онацька. Більшість із цих творів були подаровані Національному музею літератури авторами.
Виставка “Благослови, душе моя, Господа…” експонуватиметься до кінця вересня 2013 року.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment