Хутір, де народився Куліш, на мапі 1820 року

В’ячеслав КИРИЄВСЬКИЙ,
просвітянин,
м. Шостка Сумської обл.

На старовинній мапі Чернігівської губернії, датованій 1820 роком, позначено три хутори при дорозі від містечка Вороніжа до села Макова. Перший хутір названо на мапі Пещевцівим, другий — Свиридоніним, а третій — Кулішевим. Відповідно до назви хуторів можна визначити їхніх власників. Перший хутір належав воронізькій поміщиці Ксенії Опанасівні Пещевець, другий — унтер-цейхвартеру (завскладу) Шосткинського порохового заводу Спиридону Васильовичу Мезжелову, а третій — воронізькому дворянину Олександру Андрійовичу Кулішу (1781—1847), батькові письменника Пантелеймона Олександровича Куліша (1819—1897). Безсумнівно, що на Кулішевому хуторі 27 липня (8 серпня за н. ст.) народився Панько Куліш, який у своїх спогадах називає хутір найріднішим “пустынным уголком, под которым по воле Божьей взошла звезда моя”. Щоліта, від початку косовиці й медозбору, Панько проживав на батьківському хуторі.
Востаннє Куліш відвідав свій хутір у середині грудня 1846 року. Батько уже був тяжкохворий і 8 січня 1847 року помер на 66 році життя. Хутірська земля, ліс, оранка та сінокоси були поділені між спадкоємцями. Половина землі (15 з 30 десятин) дісталася у спадок Пантелеймону, як молодшому синові, а він довірив їх новому хутірському сусіду Семену Гукову. Куліш мав намір відвідувати хутір, а то й переселитися туди на старість, але змушений був через суд продати землю, щоби погасити борги за друк своїх творів “Украина” та “Михайло Чарнишенко”. Землю купив у Глухівського суду 1856 року шосткинський цейхвартер Рябцов Іван Іванович, який довго працював на Шосткинському пороховому заводі, починаючи з посади унтер-цейхвартера в чині 13 класу колезького регістратора 1825 року, закінчуючи цейхвартером в чині 9 класу титулярного совітника (штабс-капітана) 1861 року. Невдовзі він розпродав хутірську землю. Мабуть, та частина, де була хата Кулішів, дісталася власнику сусіднього хутора Мезжелову (Гукову), а друга частина відійшла під новий четвертий хутір (4) позначений на мапі 1863 року між хутором Гуковим та хутором Куліша.
Нині на зеленому пагорку неораного поля, де була хутірська хата Кулішів, ростуть чотири старі липи, поряд із якими 2005 року встановлено знаменний для всієї України пам’ятний знак — дзвін. 2010 року на місці садиби провів археологічну розвідку глухівський археолог Ю. О. Коваленко, що мав встановити місце поховання батька Куліша. На жаль, поки що пошуки не дали результату. Проте знайдено чимало монет, натільний хрест разом із монетою 1819 року — року народження Куліша. Безцінні знахідки зберігаються в Шосткинському музеї П. О. Куліша при Центральній міській бібліотеці Л. Толстого. Найдавніша монета сягає польських часів, точніше, часів знищення Вороніжа королем Яном Казимиром узимку 1664 року. Можливо, з того часу й з’явився хутір Куліша на маківській дорозі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment