Із кожної роботи — іскорка Божа

У мистецькій галереї Музею Івана Гончара відкрилася виставка-конкурс образотворчого мистецтва в’язнів “Преображення Господньою Любов’ю”, присвячена 1025-літтю Хрещення Руси, яка триватиме до 26 серпня. Захід відбувається під патронатом Глави УГКЦ Блаженнійшого Святослава (Шевчука), Верховного Архієпископа Києво-Галицького.

Надія КИР’ЯН

Організатори виставки: Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви, Благодійний Фонд “Карітас-Київ”, Державна пенітенціарна служба України, Фонд Андрея Шептицького, Національна спілка художників України, Музей Івана Гончара.
В експозиції представлено близько 200 творів, переданих із пенітенціарних установ усіх областей України. Більшість із них — релігійної тематики, виконані вони у різних мистецьких жанрах і техніках: малярські роботи, різьба по дереву, вишивка нитками та бісером, плетіння тощо.
У день святкування Преображення Господнього 19 серпня відбудеться конкурсне оцінювання робіт. До складу журі входять мистецтвознавці, богослови, відомі громадські діячі. Близько 50 робіт відберуть на міжнародну виставку образотворчого мистецтва в’язнів у Берліні, а решта творів експонуватимуться протягом трьох років у пересувній виставці містами України. Призовий фонд для нагородження формується добровільними пожертвами добродійників.
На відкритті виставку представили священнослужителі різних конфесій, мистецтвознавці, державні та громадські діячі, працівники пенітенціарної служби. Розпочав дійство Петро Гончар, директор музею Івана Гончара, зазначивши, що музей вважає за честь представити цю акцію.
Керівник Відділу Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України Владика Михаїл (Колтун), єпископ Сокальсько-Жовківський сказав: “Усіх нас об’єднує Христос. Чому ми боремося за мир в усьому світі? Не тільки, щоб війни не було, а щоб цей мир був усюди: в сім’ї, в побуті, в громадянському суспільстві. Ми повинні вчитися його дарувати. Від нас повин­на походити ініціатива миру, тоді цей мир буде до нас повертатися. Христос є в кожному з нас. Якщо ми йтимемо за Христом, дорога наша буде успішною. Спробуємо відновити ідеали хрещення. Відвернутися від злого. Привернути себе до добра”.
Владика Михаїл закликав наслідувати приклад митрополита Андрея Шептицького, який робив виставки, створював музеї, розвивати цю християнську місію у нашій державі, “яка ще спить”, пробудити інтерес до життя, до людей усіх соціальних верств.
Представник управління з питань виконання покарань Департаменту кримінальної інспекції та соціально-психологічної роботи із засудженими Державної пенітенціарної служби України передав вітання і найкращі побажання від керівництва цієї служби і зазначив, що співпраця з Церквою щороку набуває ширших, активніших форм і методів роботи, однією з яких є влаштування таких виставок, де люди намагаються зрозуміти себе через Бога, можливо, попросити вибачення за негідні вчинки.
Дуже важливо, що в цій системі з 2000 року працює Міжконфесійна християнська місія — Рада християнських церков, яка координує різноманітні заходи.
Священики Костянтин Пантелей, керівник відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, Протоієрей Андрій Нагірняк, керівник відділу соціальних питань відзначили важливість роботи психологів, волонтерів, що працюють із порушниками законів Божих та громадських, які потрапили в місця, означені в українській мові як “темниця”, де мало світла любові, доброти, і допомагають їхньому пробудженню. Адже допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі.
Правозахисник Тетяна Яблонська зазначила, що через недосконалість нашої судової системи, системи покарань у місцях позбавлення волі перебуває багато людей, які не скоїли злочину. Серед тих, що писали ці картини, напевно, є такі люди і вони у хвилини творчості відчувають прощення. А для християнина момент прощення того, хто заподіяв тобі зло — дуже велика цінність.
Народний депутат Верховної Ради України Юрій Дерев’янко додав: “Ми знаємо, що нинішня система, успадкована від радянської, недосконала. Маємо ганебне друге місце в Європі за кількістю в’язнів (перше місце має Росія), а 12 — у світі. Ця ініціатива — ніби промінчик у такому далекому темному закуточку нашого життя, який робить ці душі добрішими, кращими. А загалом ми потребуємо радикальної зміни системи покарань”.
Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв України, сказала: “Мені дуже приємно констатувати, що з кожної роботи промениться іскорка Божа добра і світла. Найважливіше, що людина пробудилася, вона на шляху до пізнання себе, Бога в собі, на шляху до Бога”.
У виступах прозвучала думка, що в’язні, які займаються творчістю, позитивно впливають навіть на тих, хто їх охороняє, на персонал. Такі роботи не може створити людина, яка не має Божої іскри, любові. Офіцер, прапорщик чи державний службовець, у підпорядкуванні якого перебувають такі в’язні, і сам змінюватиметься на краще.
Усі, хто відвідав виставку, дійшли спільного висновку: шукаючи Бога в собі, ми робимо наше життя кращим, вартіснішим.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment