Людмила Старовойт,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури і методики навчання Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського
Краєзнавців Миколаївщини давно приваблює тема зв’язків Тараса Шевченка з півднем України. Окремі грані цієї проблеми висвітлювалися у різних періодичних виданнях. Це публіцистичні виступи В. Бойченка, Д. Кременя, П. Панянчука, А. Ситченка, Л. Старовойт, Л. Цимбал та інших, наукові праці І. Берези, І. Даниленко, М. Майстренко. До 200-літнього ювілею письменника заплановано видати серію книжок, серед яких найсолідніша праця — шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини. Кілька років тому побачило світ видання статей В. Бойченка, присвячених зв’язкам Т. Г. Шевченка з Миколаївщиною. У квітні 2013 року презентували перевидане унікальне дослідження “Словничок Шевченкової мови” Нестора Малечі (перша праця з дослідження лексики творів Т. Шевченка), що вийшло у Миколаєві 1916 року.
І ось відомий шевченкознавець Миколаївщини, кандидат медичних наук, доцент Гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, голова Миколаївського відділення Всеукраїнського товариства “Просвіта” Ігор Марцінковський видав збірку своїх статей “Дещиця до Шевченкіани Миколаївщини”. До книжки увійшло 36 статей дослідника. Із них читач довідається про маловідомі сторінки в біографіях людей, які були друзями чи знайомими Шевченка і мешкали чи перебували певний час на Миколаївщині: О. Навроцький і Я. Кухаренко, Я. де Бальмен і В. Даль, брати О. та І. Бутакови та багато інших.
В одній зі статей автор досліджує вірогідність версії про перебування Т. Шевченка на Миколаївщині 1859 року (село Голоскове), висловлену у спогадах Михайла Яшовського, і переконливо вказує на їхній міфологічний характер, малоаргументованість, відсутність доказової бази. А от стаття про перебування на гастролях у Миколаєві двоюрідного внука поета Василя Кузьмовича Шевченка у серпні 1908 року містить багато цікавих подробиць із життя тогочасного міста. Автор переглянув місцеву періодику за останню чверть ХІХ та першу чверть ХХ століття та ввів у науковий обіг чимало раніше невивчених фактів. Він простежив, як миколаївські реалії відобразилися у творах Т. Г. Шевченка, натрапив на слід невідомого списку Шевченкової поеми “Сон”, що був зафіксований у кримінальній справі про вбивство та пограбування відомого краєзнавця Ф. Т. Камінського.
Вражає широта охоплення матеріалу дослідником. Наприклад, що спільного з Миколаївщиною і Шевченком має відомий мандрівник, антрополог, лікар за фахом М. М. Миклухо-Маклай? Дослідник скрупульозно вивчив генеалогію його роду й порадував читачів низкою відкриттів про причетність до долі Шевченка його батька, оприлюднив напівзабуті матеріали про приїзди й перебування в Миколаєві М. М. Миклухо-Маклая. А ще нагадав сучасникам про те, що один із перших перекладачів поеми “Гайдамаки” російською мовою — уродженець Миколаєва П. Гайдебура, а виходець із Вознесенська С. Южаков став автором першої енциклопедичної статті про Великого Поета.
Ігор Марцінковський вивчив не лише матеріали літературних та архівних джерел, а й експонати музейних і приватних колекцій миколаївців. Це дало змогу підготувати статті про медалі та грошові знаки із зображенням Т. Шевченка, що зберігаються у колекціонерів Миколаївщини. Але на найбільшу увагу заслуговує історія жетона із зображенням Т. Шевченка, який випустило Миколаївське об’єднання “Просвіта” до своєї річниці 1908 року. Тут автор став першовідкривачем, оприлюднивши матеріали Миколаївського державного архіву.
Книга містить низку фотодокументів, багато з яких опубліковані вперше. Видання буде корисним для широкого кола шанувальників і дослідників української літератури, збагатить історичну пам’ять сучасного покоління, скероване на піднесення його національної свідомості, стане гідним внеском у пошанування постаті Т. Г. Шевченка.
