Дорогі просвітяни!

Як один із тих, хто проголошував Незалежність України, ухвалював Декларацію про державний суверенітет і Конституцію, сердечно вітаю Вас із нашим національним святом — Днем Незалежності України.
Безумовно, дата 24 серпня 1991 року навічно увійшла в історію нашої державності, започаткувала нову епоху в житті українського народу, абсолютно леґітимно, на основі міжнародного права Актом Незалежності закріпила наші одвічні прагнення до державного національного відродження і свободи.
Це — незаперечна правда. Але є також інша правда: в нашій новітній історії ще не було таких сумних і тривожних річниць Незалежності. Бо досі ще не було таких відвертих загроз і викликів, які сьогодні несе з собою чинний владний режим. Минулорічний “подарунок” до Дня Незалежності — мовний закон, нещодавнє звернення 148 зрадників-парламентарів (серед яких є і наш “землячок”) до Польського сейму з приводу трагічних подій на Волині 1943-го, явне небажання і нездатність владців захистити український інтерес у жодній сфері людського буття, — не залишають сумніву в антиукраїнській, антидержавній суті нашої влади, яка ментально чужа для українців. Бо чужими є для хохлів-малоросів, вічних хрунів і запроданців і наша МОВА, і наша КУЛЬТУРА, і наша ЦЕРКВА, і наша ІСТОРІЯ, і наша ТРАДИЦІЯ. Україна на наших очах за нашого мовчання, а часом і за лихого спонукання, втрачає ознаки незалежності у внутрішній політиці й на міжнародній арені. Нищиться цілий пласт нашої новітньої історії.
“Русскій мір” замість українського світу — світу Шевченка, узурпація всіх гілок влади однією політичною силою, політичні переслідування замість демократії та свободи, наруга над державністю української мови у владних інституціях, навчальних закладах, ЗМІ та інших сферах, наруга над нашою історією, зокрема злочинне заперечення Голодомору як геноциду українського народу, його права на боротьбу за волю і державність, загроза втрати європейської перспективи й ознаки міжнародної ізоляції України, нищення малого й середнього бізнесу на догоду олігархам — такі реалії нашого часу.
А де ж ми? “А ми дивились і мовчали, та мовчки чухали чуби — німії, подлії раби!” Це про кого писав Шевченко? Про багатьох нині сущих.
Продажність і зрада, користолюбство, хрунівство — столичне, донецьке і місцеве (від корита не відірвеш), пасивність стали ознаками нашого часу.
То де ж наша нібито здобута державна незалежність! На жаль, не здобута, а лише проголошена (хоча і багато зроблено для неї). Її треба наполегливо утверджувати своїми діями, за неї треба боротися всім, найперше — молоді, боротися щоденно.
Борімося — поборемо!
Щемить душа, болить серце. І все ж –
з Днем Незалежності!
Степан ВОЛКОВЕЦЬКИЙ, голова Івано-Франківського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, депутат Верховної Ради України І–ІІ скликань, тодішній уповноважений депутатської групи у Верхов­ній Раді від Івано-Франківщини

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment