Оце написав цифру (75) і засумнівався: невже йому вже стільки літ. А в уяві (ми знайомі ще з 60-х) усе якось поза часом, поза віком: біжить, комусь щось утовкмачує, то проводить мітинг, то організовує мандри до визначних українських місць, то свято 9-го березня, то 22 травня. Ми його робили, бувало, як свято Пам’яті Національних Героїв.
А головне, міцно тримає перо в руці. Творчих успіхів тобі, козаче! Вітаємо з ювілеєм! З роси й води! І на додачу — відгук на останню книжку — “Українські таємниці Франції”.
Володимир ЛЯХ,
м. Вишгород
“Тіло нічтоже.
Дух животворить”.
Григорій Сковорода
«Українські таємниці Франції»
У заголовку цієї замітки — назва нової книжки письменника Олександра Дробахи, того невгамовного козацького нащадка, який усе своє свідоме життя присвятив дослідженню саме козацької доби в українській минувшині.
Не претендуючи на професійну критичну оцінку нової книжки письменника, скористаюся правом звичайного читача висловити особисті враження від щойно прочитаного. Тільки почав відходити від приємного потрясіння, яке справило на мене “Велике серце Гетьманщини”, як О. Дробаха прирік мене на нове потрясіння третьою своєю книжкою із серії наукових і художніх досліджень про Гетьманщину-Україну.
І хоча автор власний жанр останніх своїх творів означає як “мандрівна проза”, наважуся висловити свою приватну думку про те, що його “мандрівна проза” є насамперед патріотично-поетичною прозою або патріотично-прозовою поезією.
Не переповідатиму зміст рецензованого видання. І не лише тому, що справа ця непродуктивна, а тому, що цю книжку варто прочитати самому, аби збагнути справжню ціну цієї поетичної прози. Вона настільки інформативна, наповнена маловідомими чи зовсім невідомими історичними фактами і подіями, що хочеться схилити голову перед працелюбністю автора.
Рецензоване видання розраховане на того читача, котрий спроможний разом з автором пропустити через серце і героїчну, славну (і не дуже) минувшину українського народу, і віковічну мрію найдостойніших синів і дочок України про власну державу, де б панувала соціальна гармонія, головний елемент якої — Справедливість.
Найефективнішою моделлю ідеальної Української Держави О. Дробаха вважає державу з гетьманським устроєм. За Ігорем Каганцем, автором книжки “Арійський стандарт”, доба козацького етносу українців завершується 2015 року. Але душу цього (козацького) етносу настільки покалічили й понівечили агресивні завойовники, що здійснення мрії про ідеальну модель Української Держави можливе тільки з Божої ласки.
За епіграф я узяв слова нашого видатного філософа Григорія Сковороди, бо впевнений, що ми, українці, найперше дбатимемо про Дух і чисті, незаплямовані гріхами душі, а вже потім про власні шлунки і тіло. Будьте певні: буде і Божа ласка, й ідеальна Українська Держава.
P. S. На запитання, чи є за що критикувати книжку “Українські таємниці Франції” і її автора, чесно відповім: “Не знаю. Може, і є за що. Я написав про те, що найбільше приємно вразило”.
