Демидівка: 500-річна, але ще зовсім юна

Євген Цимбалюк,
Рівненська обл.

Король Сигізмунд І вирішив: “Демидівці — бути!”
Щодо подібних поселенських ювілеїв існує певна невизначеність. Тому що вік давніх міст і сіл фіксується за збереженими архівними записами, а насправді ці поселення могли існувати задовго до архівної мітки. Натомість із Демидівкою зовсім інакше. Підтвердження цьому — “грамота короля Сигізмунда І від 30 січня 1513 року з дозволом заснувати містечко Демидівка з магдебурзьким правом, а також право Володимирській єпископії на маєтність Лішню (поруч із Демидівкою), став і десятину з міщан за користування землею церковною”.
Це офіційний документ, а ось за переказами Демидівка завдяки королю Сигізмунду І не заснувалася, а відродилася. Бо 1241 року її зруйнувало монгольське військо хана Батия. Та через три століття цю землю почали активно заселяти і претендувати на Магдебурзьке право.

За місяць — на чотири корови
84-літня мешканка Демидівки Людмила Скоропадська розповіла, що тут відбувалося ще “за Польщі”. Насамперед Демидівка постає в пам’яті як торговий центр. Бо ще перед вій­ною пані Людмила приїжджала сюди з батьками, котрі базарували. “А ще я добре пам’ятаю тогочасні ціни. Приміром, булочка коштувала 5 грошей, кілограм цукру — один злотий, центнер пшениці — 25 злотих. А корова — 75 злотих. Якою була зарплатня — суджу по Розалії Михайлівні Божовській, учительці найвищої категорії, в якої довелося мені навчатися. Так ось, за місяць роботи їй платили 300 злотих. Відтак самі можете порівняти її тодішній достаток”. Щодо Демидівки, то до війни її вважали провінційним містечком, переважно єврейським. Щоправда, під час Другої світової війни майже всіх демидівських євреїв винищили німці. Світла пам’ять про них — пам’ятник, споруджений уже за незалежної України. Під час Першої світової війни відбувся знаменитий Брусиловський прорив. Однак про цей важливий для Демидівки період зосталися лише спогади. Як і про те, що тут у 20-х роках минулого століття діяв загін самооборони, схожий на загін відомого Нестора Махна. Група українців під супроводом Павла Згурського з сусіднього села Ільпибоки не впускала в Демидівку ні червоноармійців, ні білополяків, ні денікінців. “Із Демидівкою пов’язано чимало важливих подій, і свого часу ми з чоловіком, працюючи в школі, почали збирати матеріали, пов’язані з рідним краєм, оформили музейні кімнати. Так що до збереження демидівської історії Скоропадські теж причетні”, — зазначила Людмила Максимівна.

Мільйон у Фонд миру
Головна ознака кожного поселення — його мешканці. У літопис Димидівки вписано імена двох Героїв соціалістичної праці. Це Борис Лотоцький, голова тутешнього колгоспу “Україна”, та доярка цього ж колгоспу Олександра Кондратюк. 84-річна Олександра Пилипівна зберігає чимало спогадів із минувшини та не­абияк шкодує, що таке потужне підприємство, яке свого часу вважали “мільйонером”, розпалося і нині від нього не лишилося й сліду.
“Слава Демидівки у другій половині ХХ століття трималася на місцевому колгоспі “Україна”, — згадує Олександра Кондратюк, — завдяки колгоспові багато в чому розвивалася й соціальна сфера”.
Водночас побутує думка, що керівник “України” не був надто щедрою для Демидівки людиною. А дехто згадує його як людину заощадливу. Тому тут нібито незвичним і нелогічним є епізод, коли порушили питання про внесок у Фонд миру. Якщо інші колгоспи за партійною вказівкою вирішили перерахувати у цей фонд тисячу-другу карбованців, то Борис Лотоцький, попри свою за­ощадливість, заявив, що попов­нить фонд аж на мільйон. Тоді на рівні району та області здійнялася справжня “буря”. Зрештою, “вищестояще” начальство переконало керманича колгоспу, що доцільніше спрямувати ці кошти на благоустрій селища. Саме тоді й з’явилися в Демидівці нові будинки, тваринницькі приміщення.

Коні винні
Нині Демидівка — районний центр, один із “наймолодших” в Україні, — з 1996 року, коли рішенням Верховної Ради Демидівський район (розформований 1962 року) поновили в межах раніше існуючої території. Статус райцентру додав інтенсивності в розвитку селища, хоч потужна промисловість на демидівських теренах так і не запрацювала, як і не було втілено масштабних соціально-економічних проектів.
Над Демидівкою здавна висів тягар такого собі великого провінційного села. Щоправда, були спроби відійти від цієї провінційності: у другій половині XIX століття, коли почалося інтенсивне будівництво залізниць і одна з гілок мала проходити саме через Демидівку. Втім, цього не сталося. За переказами, на заваді такому проекту стала поміщиця Хакуля, власниця ферми з підготовки коней для царської армії. Поважна панянка запротестувала, навіть написала цареві листа, що потяги лякатимуть коней. І цар дослухався до висловлених застережень і відмінив ухвалене рішення.
“Із залізницею Демидівці не пощастило ще одного разу. На початку ХХ століття до поселення проклали “одноколійку”, її мали використовувати з господарською метою: для вивозу деревини, але після Першої світової війни залізницю розібрали. А ще раніше в Демидівці розібрали замок. Яким він був, уже невідомо. Натомість на одній давній мапі, яку мені довелося віднайти, на теренах поселення був замок, доволі масштабний. Хто­зна, можливо, його заклали перші власники Демидівки”, — розповів краєзнавець Олександр Башмат.
Іоанно-Богословська церква, збудована 1890 року, встояла за часів двох світових війн, а ось комуністичного атеїстичного тиску не витримала. У 60-х роках минулого століття храм закрили, а потім розібрали. Та вже 1989 року в Демидівці розпочали будівництво нового Іоанно-Богословського храму, який діє вже понад 20 років.

Усе на благо громади
За словами Демидівського селищного голови Михайла Яремчука, 500-річчя Демидівки — гарний привід для того, аби змінити “обличчя” поселення.
Одним із проектів, які ввійшли в програму підготовки до свята, стала реконструкція місцевого парку. Тепер він матиме сучасний вигляд —  атракціони, літня сцена. Відновили також Будинок культури, автостанцію.
Планів і задумів щодо оновлення Демидівки чимало. І головне — все, що зроблено, і те, що заплановано зробити, неодмінно послугує громаді.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment